1. Словник української мови в 11 томах

розчленований

РОЗЧЛЕНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розчленува́ти.

Береги Дністра здебільшого скелясті і розчленовані ярами (Геол. Укр., 1959, 252);

// У знач. прикм.

Ведення господарства в колгоспах із значною питомою вагою змитих грунтів і розчленованим рельєфом має свої особливості (Хлібороб Укр., 7, 1966, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчленований — розчлено́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розчленований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розчленувати. || розчленовано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розчленований — РОЗЧЛЕНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розчленува́ти. Береги Дністра здебільшого скелясті і розчленовані ярами (з наук. літ.); Слань деякиз великих морських вовдоростей буває розчленована на ділянки, схожі на стебла й листки квіткових рослин (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. розчленований — Розчлено́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)