1. Словник української мови в 11 томах

розшалілий

РОЗШАЛІ́ЛИЙ, а, е, діал. Який розбушувався.

По селах, по хатах.. йде шум не легший, як оцей шум розшалілої природи (Фр., VIII, 1952, 7);

// Розлютований, лютий.

Довбуш миттю зважив, якою зброєю краще буде зустріти розшалілого звіра (Гжицький, Опришки, 1962, 205);

Якби сам біг [Микола] десь під кулями з розшалілими очима, то не згадував би, певно, ні батька, ні куль, ні свого страху (Загреб., Шепіт, 1966, 26).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розшалілий — розшалі́лий прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. розшалілий — -а, -е, діал. Який розбушувався. || Розлютований, лютий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розшалілий — РОЗШАЛІ́ЛИЙ, а, е, діал. Який розбушувався. По селах, по хатах .. йде шум не легший, як оцей шум розшалілої природи (І. Франко); // Розлютований, лютий. Довбуш миттю зважив, якою зброєю краще буде зустріти розшалілого звіра (В. Словник української мови у 20 томах
  4. розшалілий — ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті), РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ'Ю́ШЕНИЙ розм., Я́РОСЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови