1. Словник української мови в 11 томах

розшалітися

РОЗШАЛІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., діал. Розбушуватися.

Гей, розшалілась буря люта! (Фр., X, 1954, 314);

*Образно. Страшний жаль розшалівся в його душі (Коб., II, 1956, 200);

// Розлютуватися.

Ідуть дараби рікою. Баба, розшалівшися, підбігає до берега, виставляє камінь і кричить до керманичів (Хотк., II, 1966, 404).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розшалітися — розшалі́тися дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. розшалітися — -іюся, -ієшся, док., діал. Розбушуватися. || Розлютуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розшалітися — РОЗШАЛІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., діал. Розбушуватися. Гей, розшалілась буря люта! (І. Франко); * Образно. Страшний жаль розшалівся в його душі (О. Кобилянська); // Розлютуватися. Ідуть дараби рікою. Баба, розшалівшися, підбігає до берега, виставляє камінь і кричить до керманичів (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах
  4. розшалітися — РОЗБУШУВА́ТИСЯ (про море, річку тощо — стати дуже неспокійним, бурхливим), РОЗБУ́РХАТИСЯ, РОЗХОДИ́ТИСЯ, РОЗШАЛЕНІ́ТИ, РОЗШАЛЕНІ́ТИСЯ розм., РОЗГУЛЯ́ТИСЯ розм., РОЗШАЛІ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови