розігрувати

РОЗІ́ГРУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗГРАВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІГРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Виконувати, відтворювати що-небудь у формах сценічного мистецтва.

Дівчата розбиваються на два гуртки.., розігруючи все, про що співає пісня (Коч., П’єси, 1951, 121);

Незадоволення князя.. розвеселило його [Гоголя]. Вони розігрували тепер з князем комічну сценку — «Бундючний чиновник і смиренний прохач» (Полт., Повість.., 1960, 411).

2. перен. Прикидатися ким-небудь, видавати себе за когось іншого.

— Розігрувати з себе грішника, який кається… Ні, я не з таких (Донч., V, 1957, 556);

Намагався [Преображенський] інколи розіграти скромну людину (Ле, Міжгір’я, 1953, 172);

// Зображувати що-небудь удавано, нещиро.

Шаукен розіграла перед усім аулом палку радість, кинулася йому на шию (Тулуб, В степу.., 1964, 153).

Розі́грувати (розігра́ти) роль:

а) відтворювати образ кого-небудь.

Були такі сусіди, які чомусь ненавиділи мене за моє вміння розігрувати ролі й зображувати різних відомих усім людей (Сміл., Сашко, 1957, 33);

б) (кого, яку) удавати з себе кого-небудь.

Катерина II, розігруючи роль просвіченого монарха, умудрялась в один і той же час і вільнодумні листи писати до Вольтера і тут же в себе в Росії забороняти писати про свободу (Тич., III, 1957, 214);

Йому подобалося розігрувати роль непокірного бунтаря, для якого не існує ні звичаїв, ні порядків (Збан., Курил. о-ви, 1963, 19).

3. Граючи в яку-небудь гру, доводити її до кінця, до якого-небудь результату.

В купе спального вагона четверо пасажирів.. грають в преферанс. Щойно розіграли чергову партію (Головко, І, 1957, 437).

4. Розподіляти, присуджувати що-небудь через лотерею, шляхом жеребкування і т. ін.

Футболісти вибігли на поле. Стали в два ряди, привітались і, розігравши поле, розійшлись на місця (Томч., Готель.., 1960, 208);

Тут [у музеї Т. Г. Шевченка] є відомий портрет В. А. Жуковського роботи великого російського художника К. П. Брюллова, який у 1838 році розіграли в лотерею і на виручені гроші викупили Шевченка з кріпацтва (Наука.., 3, 1961, 19).

5. розм. Обманюючи, ставити в безглузде становище; піддурювати.

[Фрося:] Коли б я вирішила на Курильські їхати, давно б уже курс взяла! [Костя:] Ти що — розігруєш мене? Сама ж умовляла… не їхати (Мокр., П’єси, 1959, 237);

[Батура:] Вона не знає, що я тут [на острові]. Сховаюсь у комиш, розіграємо її (Корн., II, 1955, 223);

[Ольга:] Заспокойтеся, вас просто одурили або розіграли (Собко, П’єси, 1958, 360).