1. Словник української мови в 11 томах

розізлений

РОЗІ́ЗЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розізли́ти.

2. у знач. прикм. Який розізлився, перебуває у стані роздратування.

— Та плюнь-бо ти, кумо, на них [жаб]! — скрикнув розізлений Шлендріян. — Будеш ти з усяким хробаччям панькатись (Фр., III, 1950, 118);

Набігло відразу кілька десятків розізлених, заслинених бороданів (Загреб., Диво, 1968, 287).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розізлений — розі́злений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розізлений — див. сердитий Словник синонімів Вусика
  3. розізлений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розізлити. 2》 у знач. прикм.Який розізлився, перебуває у стані роздратування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розізлений — РОЗІ́ЗЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розізли́ти. То й що? Розізлена браком власної оригінальності, вирішила кинути [сказати] бодай щось (П. Загребельний). 2. у знач. прикм. Який розізлився, перебуває у стані роздратування. Словник української мови у 20 томах