розізлений
РОЗІ́ЗЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розізли́ти.
То й що? Розізлена браком власної оригінальності, вирішила кинути [сказати] бодай щось (П. Загребельний).
2. у знач. прикм. Який розізлився, перебуває у стані роздратування.
– Та плюнь-бо ти, кумо, на них [жаб]! – скрикнув розізлений Шлендріян. – Будеш ти з усяким хробаччям панькатись (І. Франко);
Набігло відразу кілька десятків розізлених, заслинених бороданів (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розізлений — розі́злений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розізлений — див. сердитий Словник синонімів Вусика
- розізлений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розізлити. 2》 у знач. прикм.Який розізлився, перебуває у стані роздратування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розізлений — РОЗІ́ЗЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розізли́ти. 2. у знач. прикм. Який розізлився, перебуває у стані роздратування. — Та плюнь-бо ти, кумо, на них [жаб]! — скрикнув розізлений Шлендріян. — Будеш ти з усяким хробаччям панькатись (Фр. Словник української мови в 11 томах