1. Словник української мови в 11 томах

романіст

РОМАНІ́СТ¹, а, ч. Письменник, який створює романи ( див. рома́н¹ 1); автор романів.

Емоціональна насиченість, образні порівняння в описах і портретних малюнках — характерна риса стилю Івана Ле як історичного романіста (Іст. укр. літ., II, 1956, 204);

Я зовсім не хочу відчувати себе романістом. Коли я читаю роман.., я уявляю собі заклопотаного автора. Він сидить біля столу, повний всілякої премудрості, знань і вражень (Ю. Янов., II, 1958, 30);

Кілька разів поривався [Ломов] читати першу сторінку нового роману, одержаного разом з гучним написом від товариша, молодого романіста (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 356).

РОМАНІ́СТ², а, ч.

1. Фахівець з романської філології.

2. Фахівець з римського права.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. романіст — романі́ст 1 іменник чоловічого роду, істота письменник романі́ст 2 іменник чоловічого роду, істота фахівець з романської філології; фахівець з римського права Орфографічний словник української мови
  2. романіст — див. письменник Словник синонімів Вусика
  3. романіст — I -а, ч. Письменник, який створює романи (див. роман I 1)); автор романів. II -а, ч. 1》 Фахівець із романської філології. 2》 Фахівець із римського права. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. романіст — РОМАНІ́СТ¹, а, ч. Письменник, який створює романи (див. рома́н¹ 1); автор романів. Емоційна насиченість, образні порівняння в описах і портретних малюнках – характерна риса стилю Івана Ле як історичного романіста (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. романіст — романі́ст (франц. romaniste) 1. Письменник, який працює в жанрі роману. 2. Особа, яка вивчає культуру романських народів. 3. Фахівець з римського права. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. романіст — Романі́ст, -та; -ні́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)