1. Словник української мови в 11 томах

рубонути

РУБОНУ́ТИ і рідко РУБАНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка, однокр. Підсил. до рубну́ти.

Тесля рубонув так по ціпилну, аж воно зломилось, він кинув спересердя, друге взяв, не встаючи (Л. Укр., І, 1951, 443);

— Ну, вже і оратор з тебе!.. Пилип Семенович рубонув повітря кулаком (Ткач, Крута хвиля, 1954, 171);

Рейтар, одбиваючись, в останню мить так рубонув рудого по руці, аж його шабля, засвистівши, блисконула геть (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 89);

[Гаврило:] Ми сьогодні з Трошею.. рубонули [вугілля] стільки, що аби вивезли за три зміни (Корн., II, 1958, 141);

— Коли це де не візьмись Охрім: «А я б,— каже,— з котелок [каші] рубонув» (Тют., Вир, 1964, 337).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рубонути — рубону́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. рубонути — див. рубати Словник синонімів Вусика
  3. рубонути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка, однокр. Підсил. до рубнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рубонути — РУБОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., однокр. Підсил. до рубну́ти. Тесля рубонув так по ціпилну, аж воно зломилось, він кинув спересердя, друге взяв, не встаючи (Леся Українка); Рейтар, одбиваючись... Словник української мови у 20 томах
  5. рубонути — руба́ти / рубону́ти з плеча́. 1. Говорити, діяти різко, категорично. — Христе!..— Така була тиха та слухняна, і на тобі — наче представник який, вже рубає з плеча (В. Кучер); Не рубайте йому все з плеча, бо не з його, а з вашого плеча крівця потече (М. Фразеологічний словник української мови
  6. рубонути — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст. Словник синонімів української мови
  7. рубонути — Рубону́ти, -бону́, -боне́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. рубонути — Рубонути, -ну, -неш гл. Сильно рубнуть. То розмахувались з усієї сили, що аж шабля свище; то знов один одного тілько манили, а сами чигали, як би рубонуть да й закінчати зразу. К. ЧР. 167. Словник української мови Грінченка