1. Словник української мови в 11 томах

рубрика

РУ́БРИКА, и, ж.

1. Розділ у газеті, журналі і т. ін. або відділ у радіо— і телепередачах.

Тільки писатиму не щомісяця, а може, на два місяці раз, бо.. журнал той не має постійної рубрики критичної (Л. Укр., V, 1956, 416);

Оригінальні й цікаві рубрики появились також в телебаченні (Ком. Укр., 4, 1960, 69).

2. Назва розділу, підрозділу, графи взагалі.

На полицях книгарень і в картотеках наших бібліотек під рубрикою «Нові надходження» рясніють назви свіжих видань (Рад. літ-во, 12, 1971, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рубрика — Рубрика (401) (rubryka) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
  2. рубрика — ру́брика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. рубрика — (в газеті) заголовок, розділ; (у реєстрі) графа; ФР. назва. Словник синонімів Караванського
  4. рубрика — [рубриека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
  5. рубрика — -и, ж. 1》 Розділ у газеті, журналі і т. ін. або відділ у радіо- і телепередачах. 2》 Назва розділу, підрозділу, графи взагалі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. рубрика — Підрозділ Словник чужослів Павло Штепа
  7. рубрика — РУ́БРИКА, и, ж. 1. Розділ у газеті, журналі і т. ін. або відділ у радіо- і телепередачах. Тільки писатиму не щомісяця, а може, на два місяці раз, бо .. Словник української мови у 20 томах
  8. рубрика — ру́брика (лат. rubrica – заголовок закону, від ruber – червоний) 1. Заголовок розділу (в газеті, журналі тощо). 2. Розділ, підрозділ чого-небудь, графа. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. рубрика — Ру́брика, -ки, -ці; -рики, -рик Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. рубрика — рос. рубрика 1. Заголовок, передній розділ у часопису, газеті. 2. Розділ, підрозділ, переднє узагальнене слово чого-небудь. Eкономічна енциклопедія