румунський
РУМУ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до руму́ни і Румунія.
На румунському боці, ген-ген понад тихим Дунаєм зеленою лавою простягся кучерявий гай вербовий (Коцюб., І, 1955, 137);
Він проговорив кілька слів.. румунською мовою й знов загубив пам’ять (Ю. Янов., II, 1958, 53);
Щоразу в темряві зустрічалися румунські солдати з оберемками кукурудзи для своїх окопів (Гончар, III, 1959, 134);
// Належний румунам.
Без нафти без румунської ой як же ти [фашистська Німеччино] обмерзлась! (Тич., І, 1957, 283);
// Вигот. у Румунії.
Гошка красувався у широких, як спідниця, галіфе і румунському мундирі (Тют., Вир, 1964, 419);
// Який складається з румунів.
Назустріч [радянським піхотинцям] ішла кавалерійська румунська дивізія, граючи кіньми, вилискуючи новою збруєю (Гончар, III, 1959, 70).
Значення в інших словниках
- румунський — руму́нський прикметник Орфографічний словник української мови
- румунський — -а, -е. Прикм. до румуни іРумунія. || Належний румунам. || Вигот. у Румунії. || Який складається з румунів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- румунський — РУМУ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до руму́ни і Румунія. На румунському боці, ген-ген понад тихим Дунаєм зеленою лавою простягся кучерявий гай вербовий (М. Коцюбинський); Він проговорив кілька слів .. румунською мовою й знов загубив пам'ять (Ю. Словник української мови у 20 томах
- румунський — Руму́нський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)