руна
РУ́НА¹ див. ру́ни¹.
РУ́НА² див. ру́ни².
РУ́НА³, рун, мн. (одн. ру́но, а, с.). Молоді, густі сходи посівів; вруна.
— Сей рік зарідливий буде. Подивитись на руна польові: жита такі, що й вуж не пролізе (Вовчок, І, 1955, 147);
Дубки стали вже вищими за жито, і тепер їхній затінок оберігав його руна (Ів., Дубок, 1950, 15);
// Густа, буйна зелень.
Надвечір між тополями, де затінок тримається цілий день і степова трава хвилястими рунами лежить по землі, стоять столи на честь льотчика (Гончар, Тронка, 1963, 10);
*У порівн. Кругом хати ріс зелений та густий, як руно, шпориш (Н.-Лев., III, 1956, 323).
РУНА́, и́, ж., діал. Луна.
Засне долина. На калині І соловейко задріма. Повіє вітер по долині,— Пішла дібровою руна, Руна гуляє, божа мова (Шевч., І, 1963, 18).
Значення в інших словниках
- руна — ру́на 1 іменник жіночого роду літера ру́на 2 іменник жіночого роду епічна пісня ру́на 3 іменник жіночого роду молоді сходи руна́ іменник жіночого роду луна діал. Орфографічний словник української мови
- руна — ВРУНА; густа зелень. Словник синонімів Караванського
- руна — див. зелень; сходи Словник синонімів Вусика
- руна — I див. руни I. II див. руни II. III рун, мн. (одн. руно, -а, с.). Молоді, густі сходи посівів; вруна. || Густа, буйна зелень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- руна — РУ́НА¹ див. ру́ни¹. РУ́НА² див. ру́ни². РУ́НА³, рун, мн. (одн. ру́но, а, с.). Молоді, густі сходи посівів; вруна. – Сей рік зарідливий буде. Словник української мови у 20 томах
- руна — I. СХО́ДИ мн. (перші паростки перев. посіяних рослин, що вийшли на поверхню ґрунту), ПОСІ́В розм.; ВРУ́НА мн., РУ́НА мн., РУНЬ поет. (молоді густі сходи); ПРО́РІСТЬ (густі сходи злакових або молоді пагони різних рослин). Словник синонімів української мови
- руна — Руна, -ни ж. = луна 2. Лохв. у. Лубен. у. І зник, пропав той тяжкий голос, тільки руна в яру гула. Шевч. ІІ. 223. Словник української мови Грінченка