руховий

РУХОВИ́Й, а́, е́. Стос. до руху (у 3, 5 знач.).

Вогнища збудження в центральній нервовій системі зумовлюють руховий неспокій (Шк. гігієна, 1954, 57);

Слабість м’язів і зв’язок позначається на сповільненні в розвитку рухових умінь — діти, хворі на рахіт, не вміють сидіти, повзати і ходити (Хвор. дит. віку, 1955, 126);

// Який приводить що-небудь у рух або керує рухом когось, чогось.

З моменту включення гальмової рухової установки до приземлення корабель пролітає близько 8 тисяч кілометрів (Рад. Укр., 26.IV 1961, 1);

Центральну нервову систему адреналін пригнічує, але закінчення рухових нервів не паралізує (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 112).