руця

Значення в інших словниках

1. руця — ру́ця іменник жіночого роду дит. Орфографічний словник української мови
2. руця — див. рука Словник синонімів Вусика
3. руця — -і, ж. Зменш.-пестл. до рука 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. руця — РУ́ЦЯ, і, ж., дит. Рука. Весела й жвавенька була І щебетала дівчинка мала: “Куку, куку! а де ти? тут, татусю? Візьми на руці, поцілуй Марусю!” (Леся Українка). ◇ (1) По руці́ кому: а) (кому) у той самий бік, по дорозі. Словник української мови у 20 томах
5. руця — ру́ця ласк. рука (м, ср, ст)||ручка ◊ цілу́ю ру́ці формула привітання та прощання у звертанні до жінки (ст)||цілую ручки, цьомці (цьомки) ручки, ножки і всюди потрошки; цюмцю-румцю; цю-руці Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. руця — Руця, -ці ж. Дѣтск. Рука, ручка. О. 1862. IX. 119. Словник української мови Грінченка