1. Словник української мови в 11 томах

ручище

РУЧИ́ЩЕ, а, с. Збільш, до рука́ 1.

Він приступив ближче, сперся своїми здоровенними ручищами на батіг (Коцюб., І, 1955, 294);

Забачивши Юлю, схопився [Отто], простяг волохаті ручища (Тют., Вир, 1964, 458).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ручище — ручи́ще іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. ручище — див. рука Словник синонімів Вусика
  3. ручище — -а, с. Збільш. до рука 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ручище — РУЧИ́ЩЕ, а, с. Збільш. до рука́ 1. Він приступив ближче, сперся своїми здоровенними ручищами на батіг (М. Коцюбинський); Забачивши Юлю, схопився [Отто], простяг волохаті ручища (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах