1. Словник української мови в 11 томах

ряст

РЯСТ, у, ч.

1. (Corydalis Medic). Багаторічна трав’яниста лікарська рослина, що цвіте рано навесні білими, жовтими, червонуватими або фіолетовими квіточками, зібраними в китиці.

Ряст — одна з найперших весняних рослин, яка дуже поширена по листяних та мішаних лісах і заростях чагарників (Практ. з систем. та морф. рослин, 1955, 151);

Поля зеленіють У раннім теплі, І проліском, рястом Квітують ліси (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 48).

Бі́лий ряст, діал., поет. — підсніжник.

2. Зелень, трава; земля, вкрита зеленню, травою.

Зелений ряст вкривав усе надбережжя, ліз на кручі, на прибережні скелі (Донч., Вибр., 1948, 124);

Та озвався клич гудка над рястом І далекий, і такий близький. І схотілось до трави припасти, Цілувати, гладить колоски (Мас., Сорок.., 1957, 20).

◊ Недо́вго ряст топта́ти — хто-небудь швидко помре.

[Економ:] Вже й недовго, мабуть, і ряст буду топтати (Вас., III, 1960, 450);

Пусти́ти ряст топта́ти кого — подарувати життя кому-небудь, помилувати когось.

І меч піднятий опустив [Еней] .. І Турна ряст топтать пустив (Котл., І, 1952, 294);

Топта́ти ряст — жити, ходити по землі.

Весна за весною Летіли стрілою, Дівчинонька ряст топтала, Загулялась, не вгадала, Як стала марніть (Гл., Вибр., 1959, 199);

— Ти будеш жить, ще будеш ти любити, топтати ряст і слухать солов’я (Гонч., Вибр., 1959, 382).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ряст — ряст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ряст — РЯСТ – РЯСТКА – РЯСКА Ряст, -у. Багаторічна трав’яниста лікарська рослина родини макових, що цвіте квіточками, зібраними в китиці. Рястка. Багаторічна трав’яниста декоративна рослина родини лілійних. Ряска. Багаторічна трав’яниста дрібна водяна рослина. Літературне слововживання
  3. ряст — ПОЕТ. зелень, трава, зело; (- ліс, гай тощо) флк. розмай. Словник синонімів Караванського
  4. ряст — -у, ч. 1》 Багаторічна трав'яниста лікарська рослина з білими, жовтими, червонуватими або фіолетовими квіточками, зібраними в китиці. Білий ряст поет., діал. — пролісок. 2》 Зелень, трава; земля, вкрита зеленню, травою. Топтати ряст — жити, ходити по землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ряст — РЯСТ, у, ч. 1. Багаторічна трав'яниста лікарська рослина, що цвіте рано навесні білими, жовтими, червонуватими або фіолетовими квіточками, зібраними в китиці. Словник української мови у 20 томах
  6. ряст — відтопта́ти ряст, нар.-поет. Наблизитися до смерті; нажитися. Ой кобзарю, кобзарю, чи не відспівав ти своє? Чи не відтоптав рясту? Бо скидається на те, що час тобі лагодитися в далеку дорогу... (М. Пригара). лиши́лося недо́вго ряст топта́ти кому. Фразеологічний словник української мови
  7. ряст — Ряст, -ту, -тові, в -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ряст — Ряст, -ту м. раст. a) Primula veris. Маркев. 6. б) Corydalis solida Smith. ЗЮЗО. І. 120. в) Scilla bifolia L. ЗЮЗО. І. 135. г) — білий. Corydalis cava Schveig et Koerth. ЗЮЗО. I. 174. Словник української мови Грінченка