1. Словник української мови в 11 томах

рятунок

РЯТУ́НОК, нку, ч.

1. розм. Дія за знач. рятува́ти і рятува́тися.

2. Можливість врятувати, врятуватися; вихід із небезпечного, скрутного становища.

[Прісцілла:] Я піду туди. Як не врятую [громаду], то загину вкупі! Прощай, Руфіне.. [Руфін:] Стій! Стривай, Прісцілло! Рятунок є (Л. Укр., II, 1951, 387);

Він хотів жити, він шукав рятунку, й тому спробував захищатись (Скл., Святослав, 1959, 602);

// Те, що звільняє, захищає від чого-небудь.

Навіть те тяжке, прикре спання по обіді вважав [Славко] тепер за рятунок від душевної муки (Март., Тв., 1954, 244);

Зимою Гавриловим дітям тільки й рятунок від простуди, що парене молоко з лоєм (Тют., Вир, 1964, 88);

//Той, хто рятує, визволяє від чого-небудь; рятівник.

[Максим:] Ось є наш рятунок — ся дівчина мила. Без неї б нас нині вже могила вкрила! (Фр., IX, 1952, 426).

3. рел. Звільнення від гріхів, від вічних мук у потойбічному житті.

[Єпископ:] Ми дбаємо про тебе по-братерськи, душі твоїй рятунок дати хочем (Л. Укр., II, 1951, 501);

Подивився старий і на дружину, і на свічку, поставлену на рятунок його душі, та й пішов з Морозенком у степи розшукувати пана (Стельмах, І, 1962, 245).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рятунок — ряту́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. рятунок — Порятунок, жм. зарятунок, ок. вирятовання, (душі) спасіння; (з біди) вихід; ФР. поміч. Словник синонімів Караванського
  3. рятунок — див. порятунок Словник синонімів Вусика
  4. рятунок — [р'атунок] -нку, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк'іў Орфоепічний словник української мови
  5. рятунок — -нку, ч. 1》 розм. Дія за знач. рятувати і рятуватися. 2》 Можливість врятувати, врятуватися; вихід із небезпечного, скрутного становища. || Те, що звільняє, захищає від чого-небудь. || Той, хто рятує, визволяє від чого-небудь; рятівник. 3》 рел. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. рятунок — РЯТУ́НОК, нку, ч. 1. розм. Дія за знач. рятува́ти і рятува́тися. 2. Можливість врятувати, врятуватися; вихід із небезпечного, скрутного становища. [Прісцілла:] Я піду туди. Як не врятую [громаду], то загину вкупі! Прощай, Руфіне .. [Руфін:] Стій!... Словник української мови у 20 томах
  7. рятунок — Не порятує, хоч гинь. Нарікання на самолюба. Рятуй, як кричить, бо пропаде, то змовчить. Рятуй поки пора, бо згине нерятований. Рятунок вчас, проганяє смерть від нас. Дана поміч в час, охороняє нас від смерти. Хто годен, рятувати повинен. У кого є сила, той не повинен відмовлятись від помочі. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. рятунок — ПОРЯТУ́НОК (уникнення небезпеки, звільнення від загрози смерті, загибелі тощо), РЯТУ́НОК розм., ПОРЯТІ́ВЛЯ розм., ЗАРЯТУ́НОК розм., СПАСІ́ННЯ розм. Надія на порятунок повертала сили знеможеним людям (О. Словник синонімів української мови
  9. рятунок — Ряту́нок, -нку, -нкові, в -нку Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. рятунок — Рятунок, -нку м. Спасеніе. К. Бай. 41. На тім світі пани рятунку не мають. Н. Вол. у. Ах там молод козак потопає: просить він рятунку. Лукаш. 131. Словник української мови Грінченка