1. Словник української мови в 11 томах

рятівний

РЯТІВНИ́Й, а́, е́.

1. Те саме, що рятува́льний.

Розсікаючи хвилі, швидко мчав до баркаса рятівний катер (Шиян, Переможці, 1950, 60);

Хлопчик цупко вчепився в кинутий йому рятівний круг (Мокр., Слід.., 1969, 32).

∆ Рятівни́й по́яс див. по́яс.

2. Який дає, приносить рятунок або сприяє рятунку.

Ззаду заговорив кулемет. Кущі попереду здалися Варварі рятівним, недосяжним укриттям (Перв., Дикий мед, 1963, 245);

Він подав своєчасно рапорт. Цього рятівного папірця підшили до справи як доказ його юридичної невинуватості (Мур., Свіже повітря.., 1962, 173).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рятівний — рятівни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рятівний — (круг) рятувальний, рятунковий; (засіб) рятівничий; (- ідею) спасенний. Словник синонімів Караванського
  3. рятівний — [р'ат'іўний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. рятівний — -а, -е. 1》 Те саме, що рятувальний. Рятівний пояс. 2》 Який дає, приносить рятунок або сприяє рятунку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рятівний — РЯТІВНИ́Й, а́, е́. 1. Те саме, що рятува́льний. Розсікаючи хвилі, швидко мчав до баркаса рятівний катер (А. Шиян); Хлопчик цупко вчепився в кинутий йому рятівний круг (Ю. Мокрієв). 2. Який дає, приносить рятунок або сприяє рятунку. Словник української мови у 20 томах
  6. рятівний — РЯТІВНИ́Й (який дає, приносить рятунок або сприяє рятункові), РЯТІВНИ́ЧИЙ. Василь Васильович... відчув укол, рятівна рідина влилась під шкіру, і йому стало легше (Л. Дмитерко); Прохор виринув попереду, одрізавши йому шлях до рятівничого берега (А. Шиян). Словник синонімів української мови