1. Словник української мови в 11 томах

рідіти

РІДІ́ТИ, і́є, недок.

1. Ставати рідким (у 3, 6 знач.).

2. Зменшуватися в кількості, ставати нечисленним.

Фашистський полк он відступає — й рідіє, тане на очах (Тич., II, 1947, 171);

Нас в поході немало лягло, Та прогалин в рядах не було — Нових месників слала Вкраїна, Щоб не слабла сім’я соколина Й не ріділа звитяжна сім’я (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 133).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рідіти — ріді́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рідіти — [р'ід’ітие] -д'ійеи Орфоепічний словник української мови
  3. рідіти — -іє, недок. 1》 Ставати рідким (у 3, 6 знач.). 2》 Зменшуватися в кількості, ставати нечисленним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рідіти — Обрідувати, обрідніти, пообрідувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. рідіти — РІДІ́ТИ, і́є, недок. 1. Ставати рідким (у 3, 6 знач.). 2. Зменшуватися в кількості, ставати нечисленним. Фашистський полк он відступає – й рідіє, тане на очах (П. Словник української мови у 20 томах
  6. рідіти — ПОРІДІ́ТИ (стати менш густим, щільним, численним), ПОРІ́ДШАТИ, ПРОРІДІ́ТИ, ЗРІДІ́ТИ, ПОРІДІ́ШАТИ розм., ЗРІ́ДНУТИ діал. — Недок.: ріді́ти, рі́дшати, рі́днути. Парк помітно порідів, алеї були укриті іржавим листом (П. Словник синонімів української мови