1. Словник української мови в 11 томах

різкуватий

РІЗКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи різкий (у 1-5 знач.).

Придорожні клени серед настовбурченого віття намагалися зберегти денне тепло, яке поступово розмивалося свіжістю, різкуватою переднічною вологою… (Гуц., Скупана.., 1965, 22);

Різкуватий далекий голос співав весільну пісню (Ю. Янов., IV, 1959, 134);

— Бачите, Оппі, він різкуватий, і ви не повинні ображатися (Рибак, Час.., 1960, 660).

Різкува́те сло́во — що-небудь сказане дещо категорично або грубувато.

— Я добре знаю твій характер, Маріє Іванівно, — відповів Ляшенко, — тому й дозволяю собі сказати ці, може, трохи різкуваті слова (Собко, Справа.., 1959, 91).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. різкуватий — різкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. різкуватий — -а, -е. Трохи різкий (у 1-5 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. різкуватий — РІЗКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи різкий (у 1–5 знач.). Придорожні клени серед настовбурченого віття намагалися зберегти денне тепло, яке поступово розмивалося свіжістю, різкуватою переднічною вологою... (Є. Словник української мови у 20 томах