1. Словник української мови в 11 томах

річниця

РІЧНИ́ЦЯ, і, ж. Календарна дата, коли закінчується рік від початку якої-небудь події.

7 листопада, в третю річницю Жовтневої революції, в усіх присиваських селах, запруджених військами,.. відбувались летючі червоноармійські мітинги (Гончар, II, 1959, 406);

Чиїй тільки дитині не стригла вона ножицями голівку на річницю з дня народження? (Тют., Вир, 1964, 425).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. річниця — річни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. річниця — Роковини, знаменна дата; (чиєїсь діяльности) ювілей. Словник синонімів Караванського
  3. річниця — див. іменини Словник синонімів Вусика
  4. річниця — [р'ічниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  5. річниця — -і, ж. Календарна дата, коли закінчується рік від початку якої-небудь події. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. річниця — РІЧНИ́ЦЯ, і, ж. Календарна дата, коли закінчується рік від початку якої-небудь події. Чиїй тільки дитині не стригла вона ножицями голівку на річницю з дня народження? (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
  7. річниця — РІЧНИ́ЦЯ (календарна дата, коли закінчується рік від якоїсь події); РОКОВИ́НИ, ЮВІЛЕ́Й (така дата, перев. обчислювана десятиріччями, століттями тощо). (Горленко (Лисенку):) Ви святкуєте річницю Шевченка... нелегально?... Словник синонімів української мови
  8. річниця — Річни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)