річниця
РІЧНИ́ЦЯ (календарна дата, коли закінчується рік від якоїсь події); РОКОВИ́НИ, ЮВІЛЕ́Й (така дата, перев. обчислювана десятиріччями, століттями тощо). (Горленко (Лисенку):) Ви святкуєте річницю Шевченка... нелегально? (Андріашев:) Закон забороняє такі святкування!.. (Ю. Мокрієв); Юзі справили на роковини таку гарну-прегарну сукню (Леся Українка); Сьогоднішнім номером ми відзначаємо скромний ювілей нашої газети (В. Еллан).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- річниця — річни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- річниця — Роковини, знаменна дата; (чиєїсь діяльности) ювілей. Словник синонімів Караванського
- річниця — див. іменини Словник синонімів Вусика
- річниця — [р'ічниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
- річниця — -і, ж. Календарна дата, коли закінчується рік від початку якої-небудь події. Великий тлумачний словник сучасної мови
- річниця — РІЧНИ́ЦЯ, і, ж. Календарна дата, коли закінчується рік від початку якої-небудь події. Чиїй тільки дитині не стригла вона ножицями голівку на річницю з дня народження? (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
- річниця — Річни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- річниця — РІЧНИ́ЦЯ, і, ж. Календарна дата, коли закінчується рік від початку якої-небудь події. 7 листопада, в третю річницю Жовтневої революції, в усіх присиваських селах, запруджених військами,.. Словник української мови в 11 томах