саман
САМА́Н, у́, ч. Будівельний стіновий матеріал, що являє собою необпалену цеглу, вигот. з глини з домішкою солом’яної січки, полови, гною та ін. і висушену на сонці; лимпач.
В балці, біля ставка, де ще затрималося трохи талої води, було людно: тут бригада виготовляла саман (Хор., Ковила, 1960, 20);
Стіни з саману, добре укладені і захищені від грунтової і атмосферної вологи,— малотеплопровідні (Свинар., 1956, 273).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- саман — сама́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- саман — -у, ч. 1》 Будівельний стіновий матеріал, що являє собою необпалену цеглу, вигот. з глини з домішкою солом'яної січки, полови, гною та ін. і висушену на сонці; лимпач. 2》 Солом'яна січка; адоб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- саман — Лимпач Словник чужослів Павло Штепа
- саман — САМА́Н, у́, ч. Будівельний стіновий матеріал, що являє собою необпалену цеглу, вигот. з глини з домішкою солом'яної січки, полови, гною та ін. і висушену на сонці; лимпач. Словник української мови у 20 томах
- саман — сама́н (тюрк. – солома) 1. Будівельний стіновий матеріал (невипалена цегла, виготовлена з суміші глини, соломи, піску). 2. Солом’яна січка. Інша назва – адоб. Словник іншомовних слів Мельничука
- саман — САМА́Н (невипалені блоки глини, замішеної з соломою), ЛИМПА́Ч. А хіба хата з саману.. гірша? (М. Чабанівський). Словник синонімів української мови
- саман — (тюрк. — солома) Висушений на сонці сирцевий глиняний блок з домішкою соломи (порівн. адоба, банко). Архітектура і монументальне мистецтво