сам

САМ, рідше САМИ́Й, сама́, само́ і саме́; мн. сами́ і самі́; займ. означ.

1. Уживається з іменником або особовим займенником, вказуючи на особу чи предмет, що безпосередньо є джерелом або об’єктом дії, стану.

Сама вона не знає, чого треба їй: хотілось би і кохання, і щастя хоч у курені — хотілось би і розкошей та багатства (Хотк., І, 1966, 54);

Від років лопався вже не тільки самий кожух, але й застарілі латки на ньому (Стельмах, І, 1962, 364);

// Уживається для більшої конкретизації, виділення особи чи предмета; власне хтось; власне щось.

Сам Ігнат був ще молодий козак — тілько чорний вус почав пробиватись (П. Куліш, Вибр., 1969, 271);

Він сам з Дону, тільки не з козаків (Бурл., М. Гонта, 1959, 168);

Самий апарат [радіоприймач] Валентин припасував під столом (Гончар, IV, 1960, 82);

// Уживається в значенні «не хто інший, як», «хтось власною особою».

— Гаразд, моя доню Ізольдо, я золота в сонця візьму, блакиту морського позичить попросим русалку саму (Л. Укр., І, 1951, 412);

— Чи вдома панотець?.. — Це я сам! — відповів пастух, здіймаючи бриля (Коцюб., І, 1955, 224);

— Це ж бо я сам перед вами! Багато недолі зазнавши, Аж через двадцять я років вернувся до рідного краю (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 358);

// Уживається для підкреслення, що дія або стан поширюються й на визначувану особу чи предмет; теж, також, і (й).

Петрові самому дитячий плач мов ножем серце краяв. Так хіба жалем поможеш? (Гр., І, 1963, 250);

Я б дав тобі чогось поїсти, та й сам голодний, як і ти (Сос., II, 1958, 403);

— Мовчи, Євмене, мовчи та диш,— болісно попросила Євмениха. — Сама помовчуй (Стельмах, Правда.., 1961, 41);

— Ми поважаємо патріотизм у всякій нації,— заспокійливо говорив художникові старшина Багіров. — Бо ми самі патріоти (Гончар, III, 1959, 230);

Я був взятий у полон польським кінним роз’їздом.. Після того роз’їзд був сам обстріляний нашим загоном (Довж., І, 1958, 17);

// Уживається самостійно, заступаючи іменник або особовий займенник.

Кум-полковник вкотив у двір сивими кіньми.. Сам огрядний, кругловидий, червоний (Вовчок, І, 1955, 133);

Прийшла баба — сама чорна І чорний жупан,— Заховала тарілочку У синій туман (Гл., Вибр., 1951, 197);

— Літати, всім літати,— розмірковує вголос Горпищенко.— Само ж не зна, що йому треба на тому Місяці, а вже заміряється… (Гончар, Тронка, 1963, 59);

// Уживається на позначення відокремлення особи чи предмета від інших осіб або предметів (перев. із спол. а).

Дивлюся — люди аж кишать… Що, думаю, за чудасія?! Покинув віз коло Гордія, А сам побіг, щоб поглядіть… (Гл., Вибр., 1951, 49);

Для хлопця поклала [Христя] на призьбі окраєць хліба й пучечок зеленої цибулі, сама пішла з серпом на лан (Панч, Гомон. Україна, 1954, 121).

2. Уживається для позначення особи, яка діє, виконує щось особисто.

[Деїфоб:] Цар Ономай до тебе зараз прийде, щоб ти йому сама сказала слово (Л. Укр., II, 1951, 282);

// Не доручаючи іншим.

Зараз дощ. Пишу листа і, може, сам одвезу на вокзал, коли дощ перестане (Коцюб., III, 1956, 309);

Вони [бійці] з останнього поповнення, яке Брянський сам добирав і сам навчав, поки стояли в обороні (Гончар, III, 1959, 25);

// Без сторонньої допомоги; власними силами.

— Треба мені заробляти, треба своїх діток годувати. Не справлюсь сама (Вовчок, І, 1955, 273);

Зробив [Микола] маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (Н.-Лев., II, 1956, 172);

— Може, підсобити? Га? — виступив із темряви Оксен. Чоловік кинув носилки на землю. — Нічого, я й сам… (Тют., Вир, 1964, 28);

// Без намови, спонукання, примусу; добровільно, самохіть.

А я… аж страшно, як згадаю. Я сам пішов у москалі (Шевч., II, 1963, 19);

Раз — чи само або ж підмовив хтось — Надумалось воно [Ягня] все стадо насмішити (Гл., Вибр., 1951, 121);

— Одвези в гай… — Тоді він.. зашептав швидко із свистом: — Кажіть, самі схотіли? — Сама. — Добре зміркуйте: самі? — Сама (Коцюб., II, 1955, 276);

Коні під ними самі перейшли на рись (Гончар, III, 1959, 84).

3. Уживається для підкреслення того, що що-небудь зароджується, з’являється, відбувається, зникає і т. ін. без будь-яких зусиль, незалежно від будь-яких чинників.

Стара мати і каже: — Кармелю! Де, в кого ти навчився такої пісні?.. — Сама ся пісня в мене склалась (Вовчок, І, 1955, 349);

Незчулася [Галя], як і заснула. На столі свічка догоріла й сама потухла… (Мирний, І, 1949, 410);

Фіалку, барвінок і сон ніхто ніколи не сіяв і не садив — вони виросли самі (Смолич, II, 1958, 11);

— Ти чого не на роботі? — Бачиш? Хліб печу. — А робота на полі хай сама робиться? (Тют., Вир, 1964, 68);

Доброго, кажуть, дожидати треби, а лихе — само прийде (Мирний, І, 1949, 195);

// Без участі свідомості, неконтрольовано; мимохіть.

Василько зупинився аж під ожередом соломи. Сльози самі текли по його щоках (Панч, Гарні хлопці, 1959, 101);

Хоч і не з полохливих був учитель, та волосся само піднялося вгору (Стельмах, І, 1962, 486).

4. Уживається для позначення особи, предмета, що перебуває, живе, росте і т. ін. десь окремо, ізольовано від інших.

Походжає [Михайло] сам оддалік, як гетьман поперед ворогом… (Вовчок, І, 1955, 338);

Мені казав розумний садівник: — Коли ти пересаджуєш ялинку, Відзнач північний і південний бік І так сади.. І ще одно: сади її в гурті; Сама вона, без подруг, не ростиме… (Рильський, III, 1961, 177);

// Без сторонніх; один, наодинці.

Ніколи Ані пограється [син] з дітьми. Ані побігає; самий, Один-однісінький, бувало, Сидить собі у бур’яні (Шевч., II, 1953, 319);

Макар Іванович лишився в хаті. Ба не сам, бо й Хо втисся за доктором і причаївся в куточку (Коцюб., І, 1955, 167);

— І яке, скажи, тобі діло до балачки дівчини з парубком, коли вони бажають самі посидіти? (Стельмах, І, 1962, 281);

// Без рідних, без близьких; одинокий.

Горе ж мені в світі жити, що я сама (Чуб., V, 1874, 513);

Тепер ми не самі. Дружина й мати — Дітей, як власне око бережеш (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 135);

// Без супроводу.

Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки — Напитися водички (Гл., Вибр., 1957, 70);

Любив бродить у полі сам і слухать коників і птиць смуглявий хлопчик… (Сос., II, 1958, 343);

Кажуть — «сама біда не йде — другу з собою веде». Це народне спостереження цілковито ствердилось на Галині (Крот., Сини.., 1948, 161).

5. Уживається для підкреслення значущості, особливої ваги й величі особи чи предмета.

— Чи він тобі рівня? Твого батька сама цариця вітала (Мирний, І, 1949, 199);

— Ти знаєш, хто з тобою говорив? — спитав він Богданкевича.. — Сам Щорс! (Довж., І, 1958, 173);

Навколо ліс, а перед нами сам Дніпро (Тич., І, 1946, 135);

За Брянським Багіров справді, не вагаючись, пішов би в вогонь і воду.. Брянського сама Батьківщина призначила йому в командири (Гончар, III, 1959, 188);

За підкову беруть [зіньківські ковалі] такі гроші, що, мабуть, і в самій Полтаві люди б дивувалися, коли б їм розказав (Тют., Вир, 1964, 154).

6. у знач. ім. сам, мо́го, ч.; сама́, мо́ї, ж., розм. Уживається на позначення певної знатної, впливової особи, великого начальника, хазяїна і т. ін.

Так от де рай! уже нащо Золотом облиті Блюдолизи: аж ось і сам, Високий, сердитий, Виступає; обок його Цариця небога (Шевч., І, 1951, 247);

— Велено тобі йти на мануфактуру [пана Бузкова].. — А за яким ділом? — спитав стурбовано Демид. — Нам то невідомо, зі мною сам одну мову знає: одна нога, каже, тут, друга — там (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 120);

Ще генеральша в дорозі, а вже Потапович цілі Піски зганяє.. Аж ось — і сама приїхала… (Мирний, І, 1949, 194);

// Евфемістична народна назва нечистої сили; біс, чорт.

— Я й питаю: — З чого він Палієм став? — Та з того,— кажуть,-— що «самого спалив».. — Якого такого «самого», бабусенько? — питають дівчата. — Та «самого ж», дівоньки, не при криниці святій згадуючи.. — Та самого «нечистого»… чортяку! (Морд., І, 1958, 96).

7. Уживається у знач. утілений, уособлений (перев. як означення при іменному присудку).

Повітря — сам світ, сам жар. Наче золотою сіткою оповито майдан (Коцюб., І, 1955, 232);

Ідеї партії більшовиків — це сама правда життя, те, чим живе епоха (Рад. Укр., 5.XI 1948, 3);

Наші руки — це пісня сама. Дужче нас на землі цій нема (Сос., Щоб сади.., 1947, 160).

Сама́ люб’я́зність хто — хтось підкреслено люб’язний.

Поза службовими взаєминами Євецький — сама люб’язність.. Особливо це відчувають лікарки, медичні сестри (Шовк., Людина.., 1962, 102).

8. Уживається з обмежувальною функцією, у знач. тільки.

В його сина нема, самі дочки (Барв., Опов.., 1902, 178);

— Ми вже так вихарчувались, що їмо самий хліб та цибулю (Н.-Лев., II, 1956, 188);

Що, дівуючи, придбала Мотря, то все позношувала: саме гноття та рам’я висіло… (Мирний, І, 1949, 140);

[Неофіт-раб:] Мало [людині] і хліба й слів самих, їй треба волі (Л. Укр., II, 1951, 232);

Вчора горіла економія в Гуті.. Згоріла, кажуть, дощенту: сам попілець (Коцюб., II, 1955, 67);

Хати не було. Була сама піч з високим комином серед руїн біля груші (Довж., І, 1958, 324);

Я стільки чув похвальних слів про Київ, Такі захоплені чув голоси! І це — не чемності самої вияв, А лиш визнання справжньої краси (Рильський, III, 1961, 306);

// Уживається як підсилювальна частка при словах один, тільки.

Усі дожидають кулішу, а Галя, то вже .. сидітиме з ложкою в руці та погукуватиме «мамо!», і погукує такеньки Галя, наче вона сама одна має одвагу поспитати про те, про що всі піклуються (Вовчок, І, 1955, 289);

Поки я роздумую, з чого почати розмову, дядько почав. Яка тепер Дума? — Панська. — То слава богу. — Чому? — Не буде дбати про саму тільки голоту (Коцюб., II, 1955, 236).

9. Уживається у знач. навіть.

Знали [батько й мати], що там [у псалтирі] написано все по-божому, а що й до чого воно написано, того й сам Микола не тямив (Н.-Лев., II, 1956, 171);

[Андромаха:] Нащо тобі Гелен? [Кассандра:] Я хочу його спитати. Я собі не вірю. Вже бачиш, довершилась божа кара: не тільки інші, а й сама Кассандра зневірилась в Кассандрі (Л. Укр., II, 1951, 293);

Що не день — нові Перекликаються з гостями гості. Ну, хто усім їм знає імена? Сам Родіон заплутується часом У їхніх назвиськах (Рильський, I,1960, 249).

10. рідко. Те саме, що са́мий 2.

В сам день святого вечора вітер утих, небо вияснилося (Фр., VIII, 1952, 98).

◊ Боро́тися з сами́м собо́ю див. боро́тися;

Боротьба́ з сами́м собо́ю див. боротьба́;

Бу́ти (залиша́тися) сами́м (сам) собо́ю див. себе́;

Забува́ти (забу́ти) само́го себе́ (про се́бе, за се́бе) див. забува́ти;

Загли́блений у само́го се́бе (в собі́) див. загли́блений;

Зако́ханий в се́бе само́го див. зако́ханий;

[І] сам чорт (нечи́стий, ді́дько, ли́сий, біс, кат, стари́й ци́ган) не розбере́ див. розбира́ти;

[Мов (немо́в і т. ін.)] сам не свій (сама́ не своя́, само́ не своє́) див. свій;

Несхо́жий сам на се́бе див. несхо́жий;

Переве́ршити само́го (сам) себе́ див. переве́ршувати;

Перелама́ти само́го себе́ див. перела́мувати;

Перемудри́ти само́го себе́ див. перемудри́ти;

Переплигну́ти само́го себе́ див. перепли́гувати;

Перехитри́ти себе́ само́го (саму́, сами́х) див. перехитро́вувати;

Сам (сама́, само́) про се́бе (до се́бе) див. себе́;

Сама́-сама́ — зовсім самотня.

Зосталася Мотря сама-сама (Мирний, І, 1949, 242);

Сама́ снасть див. снасть;

Сама́ тобі́ ді́рка див. ді́рка;

Сам біс (чорт) го́лову зве́рне див. зверта́ти;

Сам бог велі́в — можна, не заборонено, дозволено робити щось.

Прийшли проводи. Треба, думаю, пом’янути свого покійничка, бо так сам бог велів (Н-Лев., III, 1956, 257);

Вже вони встигли перемити кісточки коханці якогось дивізійного начальника,.. вже добралися до Антоновича, з якого покепкувати сам бог велів (Гончар, III, 1959, 335);

Сам ді́дько не знав див. ді́дько;

Самі́ но́ги несу́ть (несли́, но́сять, носи́ли і т. ін.) див. нога́;

Сам (сама́, само́ і т. ін.) за се́бе гово́рить див. себе́;

Сам (сама́, самі́) здоро́в (здоро́вий, здоро́ва, здоро́ві) зна́єш (зна́є, зна́єте, догада́єтесь і т. ін.) див. здоро́вий;

Сам на сам:

а) без нікого.

Натішившись учтою, .. цар повертав у покої і в самому темному там замикався сам на сам (Дн. Чайка, Тв., 1960, 196);

б) наодинці з ким-, чим-небудь; віч-на-віч.

Бачура сам пішов на квартиру гідротехніка.. Навіщо кликати старого в райком? Чи не краще повести розмову сам на сам? (Чаб., Тече вода.., 1961, 50);

Крокують [три товариші] кожен сам на сам із думою своєю. Що жде їх тут? Вірніше, там, у шахті, під землею? (Дор., Три богатирі, 1959, 5);

в) без сторонньої допомоги, власними силами; самотужки.

«Вовка він раз сам на сам відігнав від овець…» (Мирний, І, 1949, 170);

Славен той — ти ж слухай, зоре! — Хто сам на сам лихо зборе… (Черн., Поезії, 1959, 263);

г) особисто.

Зараз лист послав [Турн] к Енею, Щоб вийшов битись сам на сам (Котл., І, 1952, 179);

Останній раз ми з Натурою зустрічались сам на сам ще на фронті (Панч, На калин. мості, 1965, 90);

Сам (сама́, само́) не при собі́ див. себе́;

Сам (сама́, само́ і т. ін.) [ні́би] до рук (у ру́ки) йде — щось дається комусь дуже легко, без особливих зусиль.

[Нечипоренко:] Фортунить вам, Маріє Кирилівно, просто інший раз аж не віриться. Кожна справа ніби сама в руки вам іде (Лев., Драми.., 1967, 281);

Сам-оди́н (сама́-одна́, само́-одно́):

а) без нікого.

Я був сам. Сам-один. Ні звуку, ні шелесту. Німо й урочисто (Хотк., II, 1966, 313);

Я наче сам-один на великому світі. За вікнами темно й тихо (Ю. Янов., II, 1958, 18);

б) без рідних і близьких.

— Я сирота,— одказала Галя. — Я живу сама-одна коло Києва (Вовчок, І, 1955, 325);

в) без чиєїсь участі, допомоги, власними силами; самотужки.

Добре діло зробив А. Малишко, сам-один переклавши поезії М. Ісаковського (Рильський, III, 1956, 121);

Само́му (самі́й) себе́ не зна́ти див. зна́ти;

Само́му собі́ не ві́рити див. ві́рити;

Сам (сама́, само́) пливе́ до рук (у ру́ки) див. плисти́;

Сам (сама́, само́, самі́) по собі́:

а) окремо, ізольовано від когось, чогось.

— А як, Іване, лучче [краще] живеться: чи гуртом, чи кожен сам по собі? (Барв., Опов.., 1902, 316);

Цей найдрібніший пилок, відокремлено взятий од інших, Зовсім нічого не важить, бо часткою інших предметів Завжди буває — і сам по собі існувать неспроможний (Зеров, Вибр., 1966, 141);

Як потогонний засіб липовий цвіт вживають сам по собі і в сумішах з квітами коров’яку та чорної бузини (Хлібороб Укр., 6, 1970, 42);

б) без стороннього втручання, спонукання; мимоволі; підсвідомо.

Хоч Гудзій не тільки не дзвонив у дзвоник, але навіть не вважав за потрібне хоч би олівцем постукати об графин — шумок в залі і гомін самі по собі стали стихати (Головко, II, 1957, 546);

Коли б у домівці був тато, Максим би отак не витворяв, і не тому, що боявся схопити запотиличника, а просто: при батькові якось самі по собі смирнішали і ноги, і руки, і обличчя (Стельмах, І, 1962, 212);

в) органічно.

Кава була чорна — тільки не сама по собі, а од не дуже чистої склянки… (Коцюб., III, 1956, 131);

Сам скажи́ див. сказа́ти;

Сам (сама́, само́, самі́) собі́:

а) без нікого.

Сам собі у бур’яні, Щоб не почув хто, не побачив, Виспівую та плачу (Шевч., II, 1963, 63);

— І чого-чого не передумає удова отак сама собі в довгі осінні ночі (Головко, II, 1957, 190);

б) окремо, ізольовано від когось, чогось.

Тепер само собі стоїть Деревце молоденьке (Гл., Вибр., 1951, 73);

Що там? степ та й степ..; а люди — кожен сам собі… (Мирний, І, 1949, 224);

в) без стороннього втручання, спонукання.

Надумавшись сам собі, сів [батько] на коня, ухопив на сідло карапуза-синка свого, себто мене ледачого, та й гайда на Запорожжє [Запоріжжя] (П. Куліш, Вибр., 1969, 97);

Боявся [Грицько] зачіпати, боявся тушити той віхоть, що курів у його в хаті… — Може, сам собі потухне,— думав він (Мирний, І, 1949, 296);

г) ледве чутно; не в голос; подумки.

Заспівав би,— був голосок, Та позички з’їли. Отаке-то лихо тяжке, Батьку ти мій, друже! Блужу [блуджу] в снігах та сам собі: «Ой не шуми, луже!» Не втну більше (Шевч., І, 1963, 64);

В списку зарахованих до університету його не було.. — От і все,— сказав він сам собі (Тют., Вир, 1964, 58);

Сам (сама́) собі́ голова́ див. голова́;

Сам собі́ [свій] пан; Сам собі́ (над собо́ю) па́ном бу́ти див. пан;

Сам собі́ хазя́їн (госпо́дар); Сама́ собі́ хазя́йка (господи́ня) — незалежна, самостійна людина.

Сам собі хазяїн, а добра усякого, хоч скотини, хоч поля, чимало (Кв.-Осн., II, 1956, 429);

Сам (сама́, само́, самі́) собо́ю:

а) мимоволі; підсвідомо.

Очі самі собою упали на графин і залюбувалися тими непримітними голочками, якими грала біла горілка (Мирний, III, 1954, 268);

б) без стороннього втручання, спонукання.

Кадети отетеріли. В першу мить, видно, ніхто з них не міг збагнути — чому падають передні? За гулом дзвону їм не чути було поодиноких гвинтівочних пострілів, що блискали з дзвіниці, і, здавалось, передні падають самі собою від самого отого бовкання, що розколювало небо над ними (Гончар, II, 1959, 23);

Полюбив [Гордій] хлопця, як рідного сина, навіть дозволив себе називати татусем… Власне, ..так воно якось само собою вийшло (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 11);

в) незалежно ні від кого, ні від чого.

— Основою нашого спору нехай буде на сей страшенний час — атеїзм.., котрий, як вам повинно бути відомо, каже: «Раніше від усього був атом; він існував сам собою і був першим творцем світа» (Хотк., І, 1966, 51);

г) (рідко) одинокий; в самотині.

Мир красує… Сам собою Я конаю у журбі: Лину в думці за тобою, Вік молитимусь тобі! (Граб., І, 1959, 102);

д) (тільки само́ собо́ю, у знач. вставн. сл.) звичайно, зрозуміло.

На другий же день князь оповістив по усіх людях Тарабаншиних: — Хто хоче добровольно [добровільно] переходити в моє підданство, нехай викине на воротях віху з сіна або соломи. — Ну, само собою, усі повикидали (Хотк., І, 1966, 99);

Скрути́ти ро́ги само́му чо́ртові див. скру́чувати;

Як (куди́, коли́ і т. ін.) сам (сама́, самі́ і т. ін.) зна́єш (зна́єте) див. зна́ти;

[Як] сам (сама́, самі́ і т. ін.) зна́єш (зна́єте):

а) див. зна́ти;

б) вставне словосполучення, що вживається для підкреслення чогось добре відомого, знаного.

— Жінка занедужала, мати насилу сновигає, а хата, самі знаєте, одна… Де я вас прийму? (Мирний, І, 1949, 364);

[Публій:] Я на приватні речі не вважаю; але моя жона, як сам ти знаєш, сувора звичаєм (Л. Укр., III, 1952, 171).