сам

САМ, рідше САМИ́Й, сама́, само́ і саме́; мн. сами́ і самі́; займ. означ.

1. Уживається з іменником або особовим займенником, вказуючи на особу чи предмет, що безпосередньо є джерелом або об'єктом дії, стану.

Сама вона не знає, чого треба їй: хотілось би і кохання, і щастя хоч у курені – хотілось би і розкошей та багатства (Г. Хоткевич);

Від років лопався вже не тільки самий кожух, але й застарілі латки на ньому (М. Стельмах);

// Уживається для більшої конкретизації, виділення особи чи предмета; власне хтось; власне щось.

Сам Ігнат був ще молодий козак – тілько чорний вус почав пробиватись (П. Куліш);

Він сам з Дону, тільки не з козаків (Ф. Бурлака);

Самий апарат [радіоприймач] Валентин припасував під столом (О. Гончар);

// Уживається в значенні “не хто інший, як”, “хтось власною особою”.

– Гаразд, моя доню Ізольдо, я золота в сонця візьму, блакиту морського позичить попросим русалку саму (Леся Українка);

– Чи вдома панотець?.. – Це я сам! – відповів пастух, здіймаючи бриля (М. Коцюбинський);

– Це ж бо я сам перед вами! Багато недолі зазнавши, Аж через двадцять я років вернувся до рідного краю (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

// Уживається для підкреслення, що дія або стан поширюються й на визначувану особу чи предмет; теж, також, і (й).

Петрові самому дитячий плач мов ножем серце краяв. Так хіба жалем поможеш? (Б. Грінченко);

Я б дав тобі чогось поїсти, та й сам голодний, як і ти (В. Сосюра);

– Мовчи, Євмене, мовчи та диш, – болісно попросила Євмениха. – Сама помовчуй (М. Стельмах);

– Ми поважаємо патріотизм у всякій нації, – заспокійливо говорив художникові старшина Багіров. – Бо ми самі патріоти (О. Гончар);

Я був взятий у полон польським кінним роз'їздом .. Після того роз'їзд був сам обстріляний нашим загоном (О. Довженко);

// Уживається самостійно, заступаючи іменник або особовий займенник.

Кум-полковник вкотив у двір сивими кіньми .. Сам огрядний, кругловидий, червоний (Марко Вовчок);

Прийшла баба – сама чорна І чорний жупан, – Заховала тарілочку У синій туман (Л. Глібов);

– Літати, всім літати, – розмірковує вголос Горпищенко. – Само ж не зна, що йому треба на тому Місяці, а вже заміряється... (О. Гончар);

// Уживається на позначення відокремлення особи чи предмета від інших осіб або предметів (перев. із спол. “а”).

Дивлюся – люди аж кишать... Що, думаю, за чудасія?! Покинув віз коло Гордія, А сам побіг, щоб поглядіть... (Л. Глібов);

Для хлопця поклала [Христя] на призьбі окраєць хліба й пучечок зеленої цибулі, сама пішла з серпом на лан (П. Панч).

2. Уживається для позначення особи, яка діє, виконує щось особисто.

[Деїфоб:] Цар Ономай до тебе зараз прийде, щоб ти йому сама сказала слово (Леся Українка);

// Не доручаючи іншим.

Зараз дощ. Пишу листа і, може, сам одвезу на вокзал, коли дощ перестане (М. Коцюбинський);

Вони [бійці] з останнього поповнення, яке Брянський сам добирав і сам навчав, поки стояли в обороні (О. Гончар);

// Без сторонньої допомоги; власними силами.

– Треба мені заробляти, треба своїх діток годувати. Не справлюсь сама (Марко Вовчок);

Зробив [Микола] маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (І. Нечуй-Левицький);

– Може, підсобити? Га? – виступив із темряви Оксен. Чоловік кинув носилки на землю. – Нічого, я й сам... (Григорій Тютюнник);

// Без намови, спонукання, примусу; добровільно, самохіть.

А я... аж страшно, як згадаю. Я сам пішов у москалі (Т. Шевченко);

Раз – чи само або ж підмовив хтось – Надумалось воно [Ягня] все стадо насмішити (Л. Глібов);

– Одвези в гай... – Тоді він .. зашептав швидко із свистом: – Кажіть, самі схотіли? – Сама. – Добре зміркуйте: самі? – Сама (М. Коцюбинський);

Коні під ними самі перейшли на рись (О. Гончар).

3. Уживається для підкреслення того, що що-небудь зароджується, з'являється, відбувається, зникає і т. ін. без будь-яких зусиль, незалежно від будь-яких чинників.

Стара мати і каже: – Кармелю! Де, в кого ти навчився такої пісні?.. – Сама ся пісня в мене склалась (Марко Вовчок);

Незчулася [Галя], як і заснула. На столі свічка догоріла й сама потухла... (Панас Мирний);

Фіалку, барвінок і сон ніхто ніколи не сіяв і не садив – вони виросли самі (Ю. Смолич);

– Ти чого не на роботі? – Бачиш? Хліб печу. – А робота на полі хай сама робиться? (Григорій Тютюнник);

// Без участі свідомості, неконтрольовано; мимохіть.

Василько зупинився аж під ожередом соломи. Сльози самі текли по його щоках (П. Панч);

Хоч і не з полохливих був учитель, та волосся само піднялося вгору (М. Стельмах).

4. Уживається для позначення особи, предмета, що перебуває, живе, росте і т. ін. десь окремо, ізольовано від інших.

Походжає [Михайло] сам оддалік, як гетьман поперед ворогом... (Марко Вовчок);

Мені казав розумний садівник: – Коли ти пересаджуєш ялинку, Відзнач північний і південний бік І так сади .. І ще одно: сади її в гурті; Сама вона, без подруг, не ростиме... (М. Рильський);

// Без сторонніх; один, наодинці.

Ніколи Ані пограється [син] з дітьми. Ані побігає; самий, Один-однісінький, бувало, Сидить собі у бур'яні (Т. Шевченко);

Макар Іванович лишився в хаті. Ба не сам, бо й Хо втисся за доктором і причаївся в куточку (М. Коцюбинський);

– І яке, скажи, тобі діло до балачки дівчини з парубком, коли вони бажають самі посидіти? (М. Стельмах);

// Без рідних, без близьких; одинокий.

Горе ж мені в світі жити, що я сама (П. Чубинський);

Тепер ми не самі. Дружина й мати – Дітей, як власне око бережеш (Л. Дмитерко);

// Без супроводу.

Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки – Напитися водички (Л. Глібов);

Любив бродить у полі сам і слухать коників і птиць смуглявий хлопчик... (В. Сосюра);

Кажуть – “сама біда не йде – другу з собою веде”. Це народне спостереження цілковито ствердилось на Галині (Є. Кротевич).

5. Уживається для підкреслення значущості, особливої ваги й величі особи чи предмета.

– Чи він тобі рівня? Твого батька сама цариця вітала (Панас Мирний);

Навколо ліс, а перед нами сам Дніпро (П. Тичина);

За Брянським Багіров справді, не вагаючись, пішов би в вогонь і воду .. Брянського сама Батьківщина призначила йому в командири (О. Гончар);

За підкову беруть [зіньківські ковалі] такі гроші, що, мабуть, і в самій Полтаві люди б дивувалися, коли б їм розказав (Григорій Тютюнник).

6. у знач. ім. сам, мо́го, ч.; сама́, мо́ї, ж., розм. Уживається на позначення певної знатної, впливової особи, великого начальника, хазяїна і т. ін.

Так от де рай! уже нащо Золотом облиті Блюдолизи: аж ось і сам, Високий, сердитий, Виступає; обок його Цариця небога (Т. Шевченко);

Ще генеральша в дорозі, а вже Потапович цілі Піски зганяє .. Аж ось – і сама приїхала... (Панас Мирний);

– Велено тобі йти на мануфактуру [пана Бузкова] .. – А за яким ділом? – спитав стурбовано Демид. – Нам то невідомо, зі мною сам одну мову знає: одна нога, каже, тут, друга – там (Н. Рибак);

// Евфемістична народна назва нечистої сили; біс, чорт.

– Я й питаю: – З чого він Палієм став? – Та з того, – кажуть, – що “самого спалив” .. – Якого такого “самого”, бабусенько? – питають дівчата. – Та “самого ж”, дівоньки, не при криниці святій згадуючи .. – Та самого “нечистого”... чортяку! (Д. Мордовець).

7. Уживається у знач. утілений, уособлений (перев. як означення при іменному присудку).

Повітря – сам світ, сам жар. Наче золотою сіткою оповито майдан (М. Коцюбинський);

Наші руки – це пісня сама. Дужче нас на землі цій нема (В. Сосюра).

8. Уживається з обмежувальною функцією, у знач. тільки.

В його сина нема, самі дочки (Ганна Барвінок);

– Ми вже так вихарчувались, що їмо самий хліб та цибулю (І. Нечуй-Левицький);

Що, дівуючи, придбала Мотря, то все позношувала: саме гноття та рам'я висіло... (Панас Мирний);

[Неофіт-раб:] Мало [людині] і хліба й слів самих, їй треба волі (Леся Українка);

Вчора горіла економія в Гуті .. Згоріла, кажуть, дощенту: сам попілець (М. Коцюбинський);

Хати не було. Була сама піч з високим комином серед руїн біля груші (О. Довженко);

Я стільки чув похвальних слів про Київ, Такі захоплені чув голоси! І це – не чемності самої вияв, А лиш визнання справжньої краси (М. Рильський);

// Уживається як підсилювальна частка при словах один, тільки.

Усі дожидають кулішу, а Галя, то вже .. сидітиме з ложкою в руці та погукуватиме “мамо!”, і погукує такеньки Галя, наче вона сама одна має одвагу поспитати про те, про що всі піклуються (Марко Вовчок);

Поки я роздумую, з чого почати розмову, дядько почав. Яка тепер Дума? – Панська. – То слава богу. – Чому? – Не буде дбати про саму тільки голоту (М. Коцюбинський).

9. Уживається у знач. навіть.

Знали [батько й мати], що там [у Псалтирі] написано все по-Божому, а що й до чого воно написано, того й сам Микола не тямив (І. Нечуй-Левицький);

[Андромаха:] Нащо тобі Гелен? [Кассандра:] Я хочу його спитати. Я собі не вірю. Вже бачиш, довершилась божа кара: не тільки інші, а й сама Кассандра зневірилась в Кассандрі (Леся Українка);

Що не день – нові Перекликаються з гостями гості. Ну, хто усім їм знає імена? Сам Родіон заплутується часом У їхніх назвиськах (М. Рильський).

10. рідко. Те саме, що са́мий 2.

В сам день святого вечора вітер утих, небо вияснилося (І. Франко).

Жалі́ти (рідше жа́лувати) [сам] на се́бе див. жалі́ти;

Зако́ханий в се́бе [само́го] див. зако́ханий;

Звлада́ти [сам] з собо́ю див. звлада́ти;

Зоста́лися самі́ спо́гади див. зостава́тися;

Одни́м оди́н (сам) душе́ю див. оди́н;

Перемудри́ти само́го себе́ див. перемудри́ти;

Переси́лювати (переси́лувати) / переси́лити себе́ [само́го] див. переси́лювати;

Перехитри́ти себе́ само́го (саму́, сами́х) див. перехитро́вувати;

Поклада́тися на [само́го] се́бе див. поклада́тися;

(1) Посуди́ сам; Посуді́ть самі́ – уживається, коли хочуть підкреслити правомірність, обґрунтованість своїх слів або дій; поміркуй сам, поміркуйте самі.

Витягаю йому карбованця, даю. Не бере. “Та беріть, – кажу, – отче святий. Ну посудіть же самі – де ж нам узяти двадцять аж два карбованці?” (Г. Хоткевич);

[Скрипаль (ввічливо):] Дійсно. Не можна ж працювати. Посудіть самі (І. Кочерга);

Розтра́чувати / розтра́тити [само́го] себе́ див. розтра́чувати;

Сама́ люб'я́зність див. люб'я́зність;

Сам скажи́ див. сказа́ти;

Супере́чити [само́му] собі́ див. супере́чити;

(2) Уважа́й сам (сама́); Уважа́йте самі́ – зважай, вирішуй сам (сама), зважайте, вирішуйте самі.

Чи добра кобила? – Вважайте самі (Сл. Б. Грінченка);

У самі́й су́кні див. су́кня.

◇ [Аж] до [сами́х] хмар; під [самі́ (самі́сінькі)] хма́ри див. хма́ра;

[Аж] до [са́мої] моги́ли див. моги́ла;

[Аж] по [са́мі] п'я́ти; [аж] до [са́мих] п'ят див. п'ята́;

[Аж] по са́му рі́пицю див. рі́пиця;

Би́ти в са́му ду́шу (боля́чку) див. би́ти;

Боро́тися з [сами́м] собо́ю див. боро́тися;

Боротьба́ з [сами́м] собо́ю див. боротьба́;

Бу́ти (залиша́тися) сами́м (сам) собо́ю див. бу́ти;

Ви́черпати [само́го] себе́ див. виче́рпувати;

Від (од) [са́мої] зорі́ див. зоря́;

Ві́дступ від само́го себе́ див. ві́дступ;

Влуча́ти (би́ти, попада́ти) / влу́чити (попа́сти) в [са́му] то́чку (в [са́ме] о́ко) див. влуча́ти;

В са́мий раз див. раз¹;

В са́мому соку́; са́ме в соку́ див. сік;

(3) Гово́рить сам за се́бе:

а) не потребує доказів, вихвалянь, пояснень і т. ін.

– Вільному воля, – знизав плечима агент. – Я своїм товаром не набиваюсь – він сам за себе говорить (М. Стельмах);

б) який свідчить про що-небудь.

Марта вибухнула, стримано і навіть розважливо, але вибухнула, слова і погляд говорили самі за себе (О. Тесленко);

Те, що кращі стрічки останніх років – це екранізації творів М. Коцюбинського, В. Стефаника та інших класиків красного письменства, – факт, який говорить сам за себе (із журн.);

Ді́рка на ді́рці <�Сама́ тобі́ ді́рка> див. ді́рка;

Добира́тися / добра́тися до [са́мих] печіно́к (до живо́го) див. добира́тися¹;

До [са́мих] сорочо́к див. соро́чка;

До [са́мої] зорі́ <�До зіро́к> див. зоря́;

(4) До самої́ хма́ри (д) див. хма́ра;

Дохо́дити / дійти́ до живо́го (до [сами́х (живи́х)] печіно́к) див. дохо́дити;

До чо́рта (ді́дька) в зу́би <[Само́му] чо́ртові (чо́рту) в зу́би> див. чорт;

Забува́ти / забу́ти [само́го] се́бе (про се́бе, за се́бе) див. забува́ти;

Загли́блений у [само́го] се́бе (в собі́) див. загли́блений;

Загли́блюватися / загли́битися в [само́го] се́бе (собі́) див. загли́блюватися;

Зачіпа́ти / зачепи́ти за [са́му] ду́шу (за [са́ме] се́рце) див. зачіпа́ти;

З (від) ра́нку (з ра́ння) до [са́мого] ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі) див. ра́нок;

З-під (з-пе́ред) [са́мого] но́са див. ніс;

З [са́мого] сповитка́ (сповито́чка) див. сповито́к;

З [само́ї] глибини́ душі́ див. глибина́;

[І] в сту́пі не влу́чиш (не втовче́ш, не спійма́єш, не потра́пиш) <�Сам чорт у сту́пі не влу́чить> див. влуча́ти;

[І] [сам] чорт (біс) не розбере́ (не пізна́є) див. чорт;

(5) Лі́зти само́му чо́ртові на ро́ги (д) див. лі́зти;

Лі́зти чо́ртові (чо́рту) на ро́ги (в зу́би) <�Лі́зти (наско́чити) само́му чо́ртові на ро́ги> див. лі́зти;

Моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до [са́мих] кісто́к, за пле́чі і т. ін.) див. моро́з;

Несхо́жий [сам] на се́бе див. несхо́жий;

О́чі (пові́ки) [аж (самі́)] кле́яться див. о́ко¹;

Пекти́ в са́мі печінки́ див. пекти́;

(6) Переве́ршив сам себе́ – зробив що-небудь краще, ніж раніше; відзначився більше, ніж можна було чекати.

Стефан Потоцький часто влаштовував урочисті бенкети, .. але на цей раз він перевершив сам себе (З. Тулуб);

Переве́ршити [само́го (сам)] себе́ див. переве́ршувати;

Перела́мувати (перело́млювати) / перелама́ти (переломи́ти) [само́го] себе́ див. перела́мувати;

Переплигну́ти само́го себе́ див. перепли́гувати;

Перехитри́ти само́го себе́ див. перехитро́вувати;

Під (пе́ред) [са́мим] но́сом див. ніс;

Плати́ти / відплати́ти тако́ю (тіє́ю, рідко то́ю) са́мою моне́тою див. плати́ти;

По (під) [са́му (самі́сіньку)] за́в'язку див. за́в'язка;

По са́ме (до) ні́куди див. ні́куди;

По [са́мі] ві́нця див. ві́нця;

По [са́мі (самі́сінькі)] ву́ха див. ву́хо;

По [са́му (самі́сіньку)] ши́ю див. ши́я;

(7) Пробра́ло до са́мих кісто́к (д) див. пробира́ти;

(8) Ра́ди само́го Христа́-Спа́са (д) див. христо́с;

Розумі́ється само́ собо́ю див. розумі́тися;

(9) Руба́ти де́рево під са́мий ко́рінь (д) див. руба́ти;

Сама́ [ті́льки] на́зва див. на́зва;

(10) Сама́ шкі́ра та ко́сті (д) див. кі́стка;

Сам біс (чорт) го́лову зве́рне див. біс¹;

Сам Бог велі́в див. Бог;

(11) Сам за се́бе – тільки що-небудь одне.

В борщі була сама за себе бутвина [ботвина] та квас (І. Нечуй-Левицький);

Самі́ ву́ха та зу́би див. ву́хо;

Самі́ но́ги несу́ть (но́сять) / понесли́ див. нога́;

[Самі́ (ті́льки)] кістки́ та шкі́ра (шку́ра) див. кі́стка;

[Сам (і)] чорт не брат (за бра́та) див. чорт;

(12) Сам на сам:

а) один, без нікого.

Натішившись учтою, .. цар повертав у покої і в самому темному там замикався сам на сам (Дніпрова Чайка);

б) удвох з ким-небудь, без когось іншого.

Поки ще сам на сам був [Йосип] з нею [Параскою] — все більше змовчував, мирився з своєю долею, – сам здобув – сам і зноси на здоров'я (Панас Мирний);

Так баглося [бажалося] дуже поговорити йому з нею сам на сам (Ірина Вільде);

Крокують [товариші] кожен сам на сам із думою своєю. Що жде їх тут? Вірніше, там, у шахті, під землею? (П. Дорошко);

в) своїми силами, без чиєї-небудь допомоги, підтримки; самостійно.

Вовка він раз сам на сам відігнав від овець... (Панас Мирний);

Славен той, .. хто сам на сам лихо зборе... (С. Чорнобривець);

// особисто.

Зараз лист послав [Турн] к Енею, Щоб вийшов битись сам на сам (І. Котляревський);

(13) Сам не при собі́:

а) хто-небудь перебуває в стані сильного душевного потрясіння; дуже схвильований чимсь.

Увійшла та й стою сама не при собі. Чую, що стара за мене одповіщає [відповідає] (Марко Вовчок);

Сам як не при собі́.

Люди прибігли, говорять, вмовляють. Вона мов і не чує, і не одірвуть од дитини. Чоловік ходить сам як не при собі, свекор аж занедужав (Марко Вовчок);

Не при собі́.

Вона на когось наштовхнулася, хтось сердито зиркнув на неї, але решта, бачачи, що жінка не при собі, відступилася з дороги (В. Речмедін);

б) не такий як завжди.

– А той бідолаха зовсім сторопів від такого доброго дива, і – додому приїхав сам не при собі, і привіз капшук грошей (Марко Вовчок);

(14) Сам оди́н – без нікого.

Володька всі привітали, дістав ще раз вечерю, а потім він спав на широкій лаві під вікном у світлиці, сам один на цілу світлицю (У. Самчук);

Само́му (самі́й) себе́ не зна́ти див. зна́ти;

(15) Само́му чо́ртові в зу́би (д) див. чорт;

Само́му чо́рту брат [і сват] див. брат;

(16) Само́ собо́ю – звичайно, безсумнівно.

Князь оповістив..: – Хто хоче добровольно [добровільно] переходити в моє підданство, нехай викине на воротях віху з сіна або соломи. – Ну, само собою, усі повикидали (Г. Хоткевич);

(17) Сам по собі́:

а) окремо.

– А як, Іване, лучче [краще] живеться: чи гуртом, чи кожен сам по собі? (Ганна Барвінок);

Цей найдрібніший пилок, відокремлено взятий від інших, Зовсім нічого не важить, бо часткою інших Завжди буває – і сам по собі існувать неспроможний (М. Зеров);

Ті, що йшли поруч, одразу підхоплювали і не давали втонути. А якби поодинці рушили, кожен сам по собі, то багато хто з нас накрився б (О. Гончар);

б) незалежно від чиєїсь волі; мимовільно.

На його плескатому обличчі самі по собі стиснулись заволохачені уста (М. Стельмах);

// без будь-якого втручання.

В оселі, мов сам по собі, гасне каганчик, при місячному сяйві збільшуються, неначе виростають, пучки і снопики зілля, і густішає їхній настій (М. Стельмах);

в) власне; у власному розумінні цього слова.

Був це ліс високої ціни .. і сам по собі, деревиною, був величезним багатством – бук та граб (Ю. Смолич);

Саме по собі імперське самозахоплення – явище досить відворотне для навколишнього світу, типологія його сумновідома, але воно живить амбіції затурканих громадян (Л. Костенко);

(18) Сам про се́бе (д) див. себе́;

(19) Сам (сама́, само́ і т. ін.) [ні́би] до рук (у ру́ки) йде – щось дається комусь дуже легко, без особливих зусиль.

[Нечипоренко:] Фортунить вам, Маріє Кирилівно, просто інший раз аж не віриться. Кожна справа ніби сама в руки вам іде (О. Левада);

[Сам (сама́, само́)] пливе́ до рук (у ру́ки) див. плисти́;

(20) Сам (сама́, само́, самі́) собі́:

а) без нікого.

Сам собі у бур'яні, Щоб не почув хто, не побачив, Виспівую та плачу (Т. Шевченко);

– І чого-чого не передумає удова отак сама собі в довгі осінні ночі (А. Головко);

б) окремо, ізольовано від когось, чогось.

Тепер само собі стоїть Деревце молоденьке (Л. Глібов);

Що там? степ та й степ..; а люди – кожен сам собі... (Панас Мирний);

в) без стороннього втручання, спонукання.

Надумавшись сам собі, сів [батько] на коня, ухопив на сідло карапуза-синка свого, себто мене ледачого, та й гайда на Запорожжє [Запоріжжя] (П. Куліш);

Боявся [Грицько] зачіпати, боявся тушити той віхоть, що курів у його в хаті... – Може, сам собі потухне, – думав він (Панас Мирний);

г) ледве чутно; не в голос; подумки.

Заспівав би, – був голосок, Та позички з'їли. Отаке-то лихо тяжке, Батьку ти мій, друже! Блужу [блуджу] в снігах та сам собі: “Ой не шуми, луже!” Не втну більше (Т. Шевченко);

В списку зарахованих до університету його не було .. – От і все, – сказав він сам собі (Григорій Тютюнник);

[Сам (сама́)] себе́ не тя́мить (не пам'ята́є) див. тя́мити;

(21) Сам собі́ не ві́рить / не пові́рить – сумніватися в правильності сприймання, розуміння, усвідомлення чогось.

Наум дивиться і сам собі не вірить, чи се він, чи не він (Г. Квітка-Основ'яненко);

(22) Сам собі́ пан (голова́, хазя́їн і т. ін.) – незалежна, вільна у своїх діях, вчинках людина.

Остогидло писарювання мені, оселився дома. Голодний, обірваний, та сам собі пан!.. (А. Тесленко);

А тут я сам собі пан: схочу – до частини якоїсь пристану, чиститиму картоплю, митиму машини або годуватиму коні, то й мене прогодують; а схочу – поживу в бабусі якоїсь немічної, носитиму їй воду, дрова рубатиму (Григір Тютюнник);

Знаходилися й товариші на втечу, і Марусяк на початках був зрадів, .. Але.., з другого боку, один – сам собі голова (Г. Хоткевич);

Сам собі хазяїн, а добра усякого, хоч скотини, хоч поля, чимало (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ніхто тепер до мене не мішайся... Я сама собі голова (Панас Мирний);

(23) Сам собо́ю:

а) мимоволі; підсвідомо.

Очі самі собою упали на графин і залюбувалися тими непримітними голочками, якими грала біла горілка (Панас Мирний);

б) без стороннього втручання, спонукання, заохочування.

Полюбив [Гордій] хлопця, як рідного сина, навіть дозволив себе називати татусем .. Власне, .. так воно якось само собою вийшло (Д. Бедзик);

(24) Сам (так

і) про́ситься (лі́зе) в рот (до ро́та, на губу́) – дуже смачний, апетитний, такий, що хочеться з'їсти.

– Яка сила-силенна малини .. Повна, соковита, сама в рот проситься!.. (О. Донченко);

– Може ти в нас і пообідаєш? У мене варенички – самі в рот лізуть (О. Ковінька);

– Уже як спечу [коровай], то так і сяє, як сонце. Як пух, як дух. Так і проситься на губу (Григорій Тютюнник);

Тут завжди можна було закропити душу пахучою сливовицею, скаженою горілкою, а закусити холодцем із хроном, кручениками, .. і отими з ніжною скоринкою пампушками, які самі просяться до рота (М. Стельмах);

(25) Сам у рот лі́зе (про́ситься) – такий, що хочеться з'їсти; апетитний.

– Може, ти в нас і пообідаєш? У мене варенички – самі в рот лізуть (О. Ковінька);

(26) Сам чорт за бра́та (д) див. чорт;

Сам чорт коли́ску гойда́є див. чорт;

Сам чорт (чортя́ка, біс, сатана́) но́гу (но́ги) зло́мить (вло́мить, злама́є і т. ін.) див. чорт;

Скрути́ти ро́ги само́му чо́ртові (чо́рту) див. скру́чувати;

Співа́ти (вести́) тіє́ї ж [са́мої] див. співа́ти;

Стоя́ти [сам] за се́бе див. стоя́ти;

Ти́кати під [са́мий] ніс див. ти́кати¹;

Ті́льки [сама́ (одна́)] душа́ залиши́лася (лиши́лася) див. душа́;

Ті́льки (сама́, рідко одна́) снасть [зроби́лася (ста́ла, зоста́лася і т. ін.)] див. снасть;

У [са́ме] пе́кло лі́зти / полі́зти див. лі́зти;

У са́ме се́рце див. се́рце;

Утну́ти по са́му рі́пицю див. утина́ти;

Христа́ ра́ди; ра́ди [само́го] Христа́ див. Христо́с;

Як (куди́, коли́ і т. ін.) [сам (сама́, самі́ і т. ін.)] зна́єш (зна́єте) див. зна́ти;

(27) [Як (мов, ні́би і т. ін.)] сам не свій – хто-небудь втратив душевний спокій, дуже схвильований, приголомшений чимсь.

Ваша звістка зовсім прибила мене, ходжу сам не свій, не знайду місця собі (М. Коцюбинський);

// збентежений, засоромлений.

Стоїть сам не свій Павло, дивиться на юрбу веселих, привітних ковалівців (В. Кучер);

За столом, при батькові, Андрій сидить тихий та смирний, зніяковілий, ніби й сам не свій (О. Сизоненко).