сам

БЕЗРІ́ДНИЙ (який не має родичів); БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, БЕЗРОДИ́ННИЙ (який не завів родини); САМО́ТНІЙ (САМІ́ТНИ́Й), ОДИНО́КИЙ (який не завів родини або живе без родини); САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Н підсил. розм., САМ-САМІ́СІНЬКИЙ підсил. розм., ОДИ́Н-ОДНІ́СІНЬКИЙ підсил. розм. (перев. при дієсловах існування, зміни родинного стану: бути, жити, рости, стати, лишитися і т. ін.). Цими шляхами, каже брат Степан, часто проходять на південь України, до Чорного моря всякі бідаки, безрідні та босі, наймити і голота (Т. Масенко); Безсімейним фахівцям надається гуртожиток; Пішла вона (Миша) звичайненько прохати, Щоб Лев в дуплі дозволив їй, Самотній та старій, Хозяйство завести маленьке (Л. Глібов); То було його перше й останнє.. кохання.. Він став недовірливий до людей, похмурий і самітний (О. Донченко); У лазареті з місяць пролежав (Ігнат), а потім і не ходив більш до пана Івана, не питав про Оленку. Москалем він одиноким вік звікував, мов той дуб суховерхий (П. Куліш); Тепер ми не самі. Дружина й мати — Дітей, як власне око бережеш (Л. Дмитерко); Один я на світі без роду, і доля — Стеблина-билина на чужому полі (Т. Шевченко); — Я сирота, — одказала Галя. — Я живу сама-одна коло Києва (Марко Вовчок); І Йосипа твого не стало. А ти, як палець той, осталась Одна-однісінька! (Т. Шевченко). — Пор. 1. бездо́мний.

НАОДИ́НЦІ (сам на сам з кимабо чим-небудь, без свідків), ВІЧ-НА́-ВІЧ, ТЕТ-А-ТЕ́Т заст., жарт., НА САМОТІ́ з ким-чим; САМ, ОДИ́Н (з ким-чим — при дієсловах із знач. існування, руху, місцеперебування тощо). Вчителька пробувала бесідувати з ним наодинці (О. Гончар); Лишитися наодинці з ворогами; Софія з ним хоче поговорити віч-на-віч (А. Шиян); — Я хотіла б поговорити з ним одна. — Хочете тет-а-тет згадати свої колишні подвиги? — лукаво сказав Майєр (В. Собко); Тарас Григорович лишився на самоті з хлопчиком (З. Тулуб); (Пашка:) Ти не зоставайся сама собі на самоті з такими думками; більше в гурті бувай! (М. Старицький); Він залишився з нею сам. — Пор. вдвох.

НАОДИ́НЦІ (сам із собою, без інших), НА САМОТІ́ (САМОТИ́НІ) (У (В) САМОТІ́ (САМОТИ́НІ)), САМОТО́Ю, САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Н підсил. розм. (у знач. обставини способу дії — у відповідному роді, числі й відмінку). Шумаков запропонував поснідати удвох, хоч, кажучи одверто, радше лишився б зараз наодинці (С. Голованівський); Я ще раз потиснув йому руку й лишився на самоті (Ю. Яновський); Він гірко й страшно ридав самотою (О. Довженко); Я був сам. Сам-один. Ні звуку, ні шелесту (Г. Хоткевич); Соломія тепер могла залишати Остапа на день самого (М. Коцюбинський); — І яке, скажи, тобі діло до балачки дівчини з парубком, коли вони бажають самі посидіти? (М. Стельмах); Плаче мати одна в хаті, А дівчина в гаї (Т. Шевченко).

ОДИ́Н прикм. (про людину — який живе, перебуває і т. ін. окремо від інших, без когось), САМ, ОДИНО́КИЙ, САМІ́ТНИЙ (САМО́ТНІЙ) (САМО́ТНИЙ рідше), ОДИ́Н-ОДНІ́СІНЬКИЙ (ОДНИ́М-ОДНІ́СІНЬКИЙ) підсил. розм., ОДИ́Н ОДНИ́М (ОДНИМ ОДИН) підсил. розм., ЇДЕ́Н діал. Мені привиділось, що він стоїть на кручі Один, задумливий в серпанку сивини (М. Нагнибіда); Любив Антон Герасимович ось такі затишні години, коли.. доводиться йому самому залишатися в будці на прохідній (О. Гончар); Я вдень не одинока — з полем розмовляю, Розмовляю і недолю В полі забуваю (Т. Шевченко); Не зважаючи на всю трагічність умов, в яких йому доводилося жити, Шевченко не був самотнім (з газети); Спершу Надійці стало тужно, — оглянулась довкола — справді сама, одна-однісінька серед безмежного степового простору (Д. Бедзик).