1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сам

рідше самий, сама, само і саме; мн. сами і самі; займ. означ.

1》 Уживається з ім. чи особ. займ., вказуючи на особу чи предмет, що безпосередньо є джерелом чи об'єктом дії, стану.

|| Уживається для більшої конкретизації, вирізнення особи чи предмета; власне хтось; власне щось.

|| Уживається в знач. не хто інший, як, хтось власною особою.

|| Уживається для підкреслення, що дія або стан поширюються й на визначувану особу чи предмет; теж, також, і (й).

|| Уживається самостійно, заступаючи ім. чи особ. займ.

|| Уживається на позначення відокремлення особи чи предмета від інших осіб або предметів (перев. зі спол. "а").

2》 Уживається для позначення особи, яка діє, виконує щось особисто.

|| Не доручаючи іншим.

|| Без сторонньої допомоги; власними силами.

|| Без намови, спонукання, примусу; добровільно, самохіть.

3》 Уживається для підкреслення того, що що-небудь зароджується, з'являється, відбувається, зникає і т. ін. без будь-яких зусиль, незалежно від будь-яких чинників.

|| Без участі свідомості, неконтрольовано; мимохіть.

4》 Уживається для позначення особи, предмета, що перебуває, живе, росте і т. ін.; десь окремо, ізольовано від інших.

|| Без сторонніх: один, наодинці.

|| Без рідних, без близьких; одинокий.

|| Без супроводу.

5》 Уживається для підкреслення значущості, особливої ваги й величі особи чи предмета.

6》 у знач. ім. сам, -мого, ч.; сама, -мої, ж., розм. Уживається на позначення певної знатної, впливової особи, великого начальника, хазяїна і т. ін.

|| Евфемістична народна назва нечистої сили; біс, чорт.

7》 Уживається у знач. утілений, уособлений (перев. як означення при іменному присудку).

8》 Уживається з обмежувальною функцією, у знач. тільки.

|| Уживається як підсилювальна частка при словах один, тільки.

9》 Уживається у знач. навіть.

10》 рідко. Те саме, що самий 2).

Сам на сам — а) без нікого; б) наодинці з ким-, чим-небудь; віч-на-віч; в) без сторонньої допомоги, власними силами; самотужки.

Сам-один — а) без нікого; б) без рідних і близьких; в) без чиєїсь участі, допомоги, власними силами; самотужки.

Сам (сама, само, самі) по собі — а) окремо, ізольовано від когось, чогось; б) без стороннього втручання, спонукання; мимоволі; підсвідомо; в) органічно.

Сам (сама, само, самі) собі — а) без нікого; б) окремо, ізольовано від когось, чогось; в) без стороннього втручання, спонукання; г) ледве чутно; не в голос; подумки.

Сам (сама, само, самі) собою — а) мимоволі; підсвідомо; б) без стороннього втручання, спонукання; в) незалежно ні від кого, ні від чого; г) (рідко) одинокий; у самотині; ґ) (тільки само собою, у знач. вставн. сл.) звичайно, зрозуміло.

[Як] сам (сама, самі і т. ін.) знаєш (знаєте) — а) (див. знати); б) вставне словосполучення, що вживається для підкреслення чогось добре відомого, знаного.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сам — сам займенник Орфографічний словник української мови
  2. сам — САМ, САМИЙ – САМИЙ Сам, -а, -є, рідше самий, сама, саме (само), займ. означ. Вживається з іменником або особовим займенником, указуючи на особу чи предмет, що є джерелом або об’єктом дії, стану (у значенні "тільки один"), для позначення особи... Літературне слововживання
  3. сам — зай., саменький, самісінький, сам-самісінький, д. саміський; ФР. власною особою, не хто інший, а <н. сам цар>; (з нст. сл. пошлю) особисто, персонально, власними силами, фр. добровільно; (гуляю) самотою, самостійно, без супроводу; ЕВ. Словник синонімів Караванського
  4. сам — [сам] самого, самому, самим, м. (на) самому (сам'ім); ж. сама, самойі, сам'ій, самойу, м. (на) сам'ій; с. саме, самого; мн. сам'і, самих Орфоепічний словник української мови
  5. сам — Самий, сама, саме, само Словник чужослів Павло Штепа
  6. сам — САМ, рідше САМИ́Й, сама́, само́ і саме́; мн. сами́ і самі́; займ. означ. 1. Уживається з іменником або особовим займенником, вказуючи на особу чи предмет, що безпосередньо є джерелом або об'єктом дії, стану. Словник української мови у 20 томах
  7. сам — сам: ◊ сам розум → розум ◊ сам розум дикту́є → розум Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. сам — Сам варив, сам і пік, тай так минув йому вік. Про безженного старого парубка. Сам від себе не втечеш. Голосу свого сумління не заглушиш нічим. Сам де схочу—там і скочу. Я у нікого дозволу не питаю. Сам куй, сам дуй, сам жари і сам гроші бери. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. сам — ♦ Сам жене, жрм; жарт.-ірон. Самогон. Словник жарґонної лексики української мови
  10. сам — гово́рить сам за се́бе. Не потребує доказів, пояснень. — Вільному воля,— знизав плечима агент.— Я своїм товаром не набиваюсь — він сам за себе говорить (М. Стельмах); Те, що кращі стрічки останніх років — це екранізації творів М. Коцюбинського... Фразеологічний словник української мови
  11. сам — БЕЗРІ́ДНИЙ (який не має родичів); БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, БЕЗРОДИ́ННИЙ (який не завів родини); САМО́ТНІЙ (САМІ́ТНИ́Й), ОДИНО́КИЙ (який не завів родини або живе без родини); САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Н підсил. розм., САМ-САМІ́СІНЬКИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  12. сам — Сам, сама́, само́; н. мн. сами́ і самі́, -ми́х. Ми сами́[і́] це зро́бимо Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. сам — САМ, рідше САМИ́Й, сама́, само́ і саме́; мн. сами́ і самі́; займ. означ. 1. Уживається з іменником або особовим займенником, вказуючи на особу чи предмет, що безпосередньо є джерелом або об’єктом дії, стану. Словник української мови в 11 томах
  14. сам — Сам, сама, саме мѣст. 1) Самъ, сама, само. Біг дає, як сам знає. Ном. № 32. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 1423. Адже дзеркало показує пику, якої саме не баче. Ном. № 13828. 2) Самъ одинъ, одинъ только, одинъ лишь. Словник української мови Грінченка