сам

Сам, сама, саме

мѣст.

1) Самъ, сама, само. Біг дає, як сам знає. Ном. № 32. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 1423. Адже дзеркало показує пику, якої саме не баче. Ном. № 13828.

2) Самъ одинъ, одинъ только, одинъ лишь. Батько кликав їх вечеряти і не діждався; мусів сам вечеряти. Левиц. Пов. 25. Нещастя ніколи само не приходить. Ном. Зосталися самі вишкварки. Ном. № 1929. — один. Совершенно одинъ. Сам-один, як палець. Ном. № 10679. — душею. Одинъ одинехонекъ. Сам-душею сижу дома.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сам — [сам] самого, самому, самим, м. (на) самому (сам'ім); ж. сама, самойі, сам'ій, самойу, м. (на) сам'ій; с. саме, самого; мн. сам'і, самих Орфоепічний словник української мови
  2. сам — гово́рить сам за се́бе. Не потребує доказів, пояснень. — Вільному воля,— знизав плечима агент.— Я своїм товаром не набиваюсь — він сам за себе говорить (М. Стельмах); Те, що кращі стрічки останніх років — це екранізації творів М. Коцюбинського... Фразеологічний словник української мови
  3. сам — сам: ◊ сам розум → розум ◊ сам розум дикту́є → розум Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. сам — ♦ Сам жене, жрм; жарт.-ірон. Самогон. Словник жарґонної лексики української мови
  5. сам — САМ, САМИЙ – САМИЙ Сам, -а, -є, рідше самий, сама, саме (само), займ. означ. Вживається з іменником або особовим займенником, указуючи на особу чи предмет, що є джерелом або об’єктом дії, стану (у значенні "тільки один"), для позначення особи... Літературне слововживання
  6. сам — САМ, рідше САМИ́Й, сама́, само́ і саме́; мн. сами́ і самі́; займ. означ. 1. Уживається з іменником або особовим займенником, вказуючи на особу чи предмет, що безпосередньо є джерелом або об'єктом дії, стану. Словник української мови у 20 томах
  7. сам — САМ, рідше САМИ́Й, сама́, само́ і саме́; мн. сами́ і самі́; займ. означ. 1. Уживається з іменником або особовим займенником, вказуючи на особу чи предмет, що безпосередньо є джерелом або об’єктом дії, стану. Словник української мови в 11 томах
  8. сам — зай., саменький, самісінький, сам-самісінький, д. саміський; ФР. власною особою, не хто інший, а <н. сам цар>; (з нст. сл. пошлю) особисто, персонально, власними силами, фр. добровільно; (гуляю) самотою, самостійно, без супроводу; ЕВ. Словник синонімів Караванського
  9. сам — сам займенник Орфографічний словник української мови
  10. сам — рідше самий, сама, само і саме; мн. сами і самі; займ. означ. 1》 Уживається з ім. чи особ. займ., вказуючи на особу чи предмет, що безпосередньо є джерелом чи об'єктом дії, стану. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. сам — Самий, сама, саме, само Словник чужослів Павло Штепа
  12. сам — Сам варив, сам і пік, тай так минув йому вік. Про безженного старого парубка. Сам від себе не втечеш. Голосу свого сумління не заглушиш нічим. Сам де схочу—там і скочу. Я у нікого дозволу не питаю. Сам куй, сам дуй, сам жари і сам гроші бери. Приповідки або українсько-народня філософія
  13. сам — БЕЗРІ́ДНИЙ (який не має родичів); БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, БЕЗРОДИ́ННИЙ (який не завів родини); САМО́ТНІЙ (САМІ́ТНИ́Й), ОДИНО́КИЙ (який не завів родини або живе без родини); САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Н підсил. розм., САМ-САМІ́СІНЬКИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  14. сам — Сам, сама́, само́; н. мн. сами́ і самі́, -ми́х. Ми сами́[і́] це зро́бимо Правописний словник Голоскевича (1929 р.)