1. Словник української мови в 11 томах

самець

САМЕ́ЦЬ, мця́, ч. Особина чоловічої статі у тварин, комах і т. ін.

Часто для зоотехніка бажано мати приплід від тварин з переважним числом самок або, навпаки, самців (Наука.., 1, 1958, 29);

Потріпають [метелики] крильми, торкнеться самець самички і далі йде залицяння (Коцюб., II, 1955, 413);

На високому стовбурі старого в’яза в лелечім гнізді сплять лелеки — самець і самка (Довж., І, 1958, 85);

// Чоловік як носій чоловічих статевих ознак; хтивий, сластолюбний чоловік.

Сльози сорому і безсилої люті застилали карі очі степових красунь [полонянок], виведених на ганьбу і насолоду похітливих самців (Тулуб, Людолови, І, 1957, 214).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самець — саме́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. самець — [самец'] -мц'а, ор. -мцем, м. (на) -мц'у/ -мцев'і, мн. -мц'і, -мц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. самець — -мця, ч. Особина чоловічої статі у тварин, комах і т. ін. || Чоловік як носій чоловічих статевих ознак; хтивий, сластолюбний чоловік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самець — САМЕ́ЦЬ, мця́, ч. Особина чоловічої статі у тварин, комах і т. ін. Часто для зоотехніка бажано мати приплід від тварин з переважним числом самок або, навпаки, самців (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. самець — Саме́ць, -мця́, -мце́ві; -мці́, -мці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. самець — Самець, -мця м. 1) Самецъ. Чуб. V. 317. 2) раст. Aster amelius. Вх. Пч. II. 29. Словник української мови Грінченка