самий

СА́МИЙ, а, е, займ. означ.

1. Уживається після вказівних займенників той, та, те, ті, цей, ця, це, ці, такий, така, таке, такі та ін., підкреслюючи:

а) тотожність із ким-, чим-небудь або подібність до когось, чогось.

Орина Родіонівна була для Пушкіна тим же самим, чим для Шевченка був його дід (Рильський, X, 1962, 22);

Дмитро веде з ярмарку коня, такого самого, як і Карий був (Стельмах, II, 1962, 412);

б) незмінність людини, предмета, ситуації і т. ін., їх наявності де-небудь або їх певної ознаки.

Село на горі, а попід горою той самий Дніпро шумить, що й попід Києвом (Вовчок, І, 1955, 319);

Іншії гори згадались мені, вулиці інші й будинки, Тільки той самий ясний місяченько освічує їх в сю хвилину (Л. Укр., І, 1951, 163);

— Хата стала ще нижча; мабуть, осіла. І образи ті самі, — промовив Микола (Н.-Лев., II, 1956, 257);

Зустрів я вчителя старого, Який учив мене колись. Зів’яли кучері у нього, Але в очах той самий блиск (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 60);

в) одночасність чи послідовність певних дій, розгортання якихось подій і т. ін.

Того ж таки тижня самого занедужала панночка (Вовчок, І, 1955, 113);

Того самого дня, як він вернувся додому, заїздить до його Дмитренко (Мирний, І, 1949, 385);

Напишіть в той самий день, як дістанете сього листа (Коцюб., III, 1956, 403);

// Уживається для увиразнення, конкретизації, виділення особи, предмета, місця, часу і т. ін.:

а) са́ме хтось, са́ме щось; не хто інший; не що інше; саме там, саме тоді та ін.

— Я Андрій Соловейко… Я той самий, котрого ви років п’ять тому назад боялись, як злодія (Коцюб., І, 1955, 450);

Перемчали [стіжки] його думки в той недавній час, коли він, ще весною, назирав цей самий хліб зеленим (Мирний, І, 1949, 267);

— Так се шлях у Хрумово? — спитав ще раз Михайло. — Сей, сей самий (Вовчок, І, 1955, 324);

Він згадав, як в сій самій хатині з ним була його ненька рідненька (Л. Укр., І, 1951, 343);

Не раз, не два я чув про те — Хто його [папоротник] знайде, кажуть люди, в ту саму ніч, як він цвіте, Тому усюди щастя буде (Гл., Вибр., 1957, 277);

б) уже відомий, згадуваний раніше.

Отож той самий сиротина У наймах сяк собі, то так Придбав, сірома, грошенят (Шевч., II, 1963, 269);

[Xимка:] А тут і панич приїхав на літо додому. [Палажка:] Оцей самий? [Xимка:] Та цей же… (Мирний, V, 1955, 221);

// Уживається після особових займенників із значенням «хтось власною особою».

Борця того в селі не стало; А люде в Польщі зострічали [зустрічали] Якогось панича. Питав: — Чи жива, каже, титарівна? Чи насміхається з нерівні? — Ото він самий! (Шевч., II, 1963, 104);

— Та невже Іван Петрович?.. — Він самий і є. А ви ж, вибачайте, хто самі будете? (Мирний, III, 1954, 263).

2. Уживається з іменниками:

а) у поєднанні з прийм. з, від, до, на, перед, під і т. ін. на позначення часу — певної пори доби чи року, певного періоду тощо, вказуючи на часову межу дії; са́ме тоді, са́ме відтоді.

А не пила ж то, не їла [Ївга] з самого ранку нічогісінько (Кв.-Осн., II, 1956, 273);

[Кай Летіцій:] А я вже й так запаморочивсь трохи, просидівши від самого полудня в Кріспіна Секста на обіді (Л. Укр., II, 1951, 360);

Раз восени, перед самою покровою, Микола сидів ввечері над лиманом і одпочивав (Н.-Лев., II, 1956, 240);

Той матрос перед самою війною знов у степах об’явився (Гончар, II, 1959, 45);

Під самий Новий рік у фашистську тюрягу попався старий партизан Данило Броварник (Стельмах, Правда.., 1961, 82);

Сьогоднішню сторінку своєї славної творчої біографії герой соціалістичних полів Іван Шумило до самої старості перегортатиме якнайшвидше (Довж., І, 1958, 81);

б) у поєднанні з прийм. в, до, край, на, під, при, біля і т. ін. на позначення місця, вказуючи на просторову межу дії, місцезнаходження тощо; аж; близько; безпосередньо.

Пливи, пливи, мій віночку, до самого моря (Л. Укр., І, 1951, 202);

Як смеркло, підібрались [парубки] під самі вікна (Вовчок, І, 1955, 87);

В кінці села, коло самої Раставиці, стояла хата старого Петра Джері (Н.-Лев., II, 1956, 168);

Внизу прудка об скали б’ється річка, А над проваллям, на самім краю, Стоїть висока, рівна, ніби свічка, У гостроверхій шапочці смерічка (Павл., Бистрина, 1959, 83);

// Уживається з іменниками в поєднанні з тими ж прийм. і підсилювальною часткою аж.

Зайшли ми дуже далеко, аж до печер самих (Вовчок, І, 1955, 230);

Аж під самі тини розлився ярмарок і навіть у вулицю вихлюпнулися вози (Головко, II, 1957. 183);

— Дозволь мені, мати, Дівчину узяти, Що у неї русі коси Аж по самі п’яти (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 23).

3. Уживається з іменниками (перев. на означення явищ природи тощо), підкреслюючи високий ступінь вияву певної властивості, момент найбільшого розвитку, розпал чогось.

Було се у саме половоддя, як Дніпро розлився верстов на вісім завширшки (Стор., І, 1957, 108);

У саму спеку, опівдні, сідаю в човен (Коцюб., II, 1955, 265);

Злягла [вдова] в самі жнива, в гарячу пору (Коцюб., І, 1955, 13).

4. Уживається в поєднанні з прикметниками:

а) з відносними для підкреслення найвищого ступеня вияву ознаки.

Як крикне [цар] На самих пузатих — Всі пузаті до одного В землю провалились! (Шевч., І, 1963, 251);

— В котрому вікні він сидів? — знов спитав Микола. — В самому крайньому (Н.-Лев., II, 1956, 201);

Цей час [70-ті роки XIX ст.] в Галичині був самим мертвим, як свідчать історики (Коцюб., III, 1956, 29);

На самому сонячному місці пастовня яснів блідим золотом островок (Л. Укр., III, 1952, 651);

— Між моїм родом — батьками, дідами, самими далекими пращурами — я перший іду до культури, до світла (Вас., IV, 1960, 14);

Дівчинка тихенько засміялася, затупала ніжками по щаблях драбини і з самого останнього сміливо зіскочила на сіно (Стельмах, II, 1962, 77);

б) (розм., рідко) з якісними звичайного і вищого ступеня — для творення форм найвищого ступеня, з якісними найвищого ступеня — для їх підсилення.

— Ти саму велику біду мені робиш, ти губиш мене (Кв.-Осн., II, 1956, 339);

Було піде [пан] з Сенькою-кухарем у загони, намітить самого ситого вола, та й звелить убити (Стор., І, 1957, 195);

— Подай нагайку. — Батьку, ну для чого вам ця нагайка? — А для того, сучий ти сину, щоб не показував на картах трьох доріг, а одну, та саму кращу (Довж., І, 1958, 199);

— Он у Дейкалівці самого найкращого жеребця в артілі вкрали (Тют., Вир, 1964, 15).

◊ Вража́ти (вра́зи́ти) в са́ме се́рце див. вража́ти¹;

В са́ме се́рце; До са́мого се́рця див. се́рце;

В са́мий раз див. раз¹;

В са́мому соку́ див. сік;

Вціля́ти (вці́лити) в са́ме се́рце див. вціля́ти;

До са́мих кісто́к див. кі́стка;

До са́мих кісто́к промока́ти (промерза́ти, пройма́ти і т. ін.) див. кі́стка;

До са́мого бі́лого сві́ту див. світ¹;

До са́мого до́лу див. діл;

До са́мого кра́ю див. край¹;

До са́мої сме́рті див. сме́рть;

Зако́ханий по са́мі ву́ха див. зако́ханий;

З (від) са́мого ма́лечку див. ма́лечку;

З (від) са́мого ма́лку див. ма́лку;

З (від) са́мого ро́ду див. рід;

Згори́ до са́мого ни́зу див. згори́;

З-під (з-пе́ред) са́мого но́са див. ніс;

З са́мого прихо́ду див. прихі́д;

Оди́н і той са́мий; Одна́ й та са́ма; Одне́ (одно́) і [й] те са́ме див. оди́н;

Під (пе́ред) са́мим но́сом див. ніс;

Плати́ти (відплати́ти) тако́ю (тіє́ю) са́мою моне́тою див. моне́та;

Плати́ти тим са́мим див. плати́ти;

По са́ме ні́куди див. ні́куди;

По са́мі ві́нця див. ві́нця;

По са́мі ву́ха див. ву́хо;

По са́му за́в’я́зку див. за́вя́зка;

По са́му ши́ю див. ши́я;

Тіє́ї ж са́мої хвили́ни (ми́ті) див. той;

Того́ ж са́мого дня (ве́чора і т. ін.) див. той;

У (на, під) той са́мий час див. той;

У са́мому кві́ті див. квіт;

У са́му то́чку би́ти (попада́ти) див. то́чка;

У той са́мий моме́нт (мент) див. той;

У ту ж са́му хвили́ну (мить) див. той.

САМИ́Й див. сам.