самовідчуття
САМОВІДЧУТТЯ́, я́, с. Відчуття власного морального або фізичного стану;
// Здатність свідомо осягати навколишнє; притомність.
Міцний і запашний дим [сигари] стверезив [отверезив] її і повернув їй самовідчуття (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 95);
// Усвідомлення, відчуття в собі яких-небудь властивостей.
Який багатий наш народ на веселощі — буйні, пристрасні, всевладні! Це самовідчуття своєї сили в народі — найчудовіша його риса (Мас., Життя.., 1960, 131).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самовідчуття — самовідчуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- самовідчуття — -я, с. Відчуття власного морального або фізичного стану. || Здатність свідомо осягати навколишнє; притомність. || Усвідомлення, відчуття в собі яких-небудь властивостей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самовідчуття — САМОВІДЧУТТЯ́, я́, с. Відчуття власного морального або фізичного стану; // Здатність свідомо осягати навколишнє; притомність. Міцний і запашний дим [сигари] стверезив [отверезив] її і повернув їй самовідчуття (Ю. Словник української мови у 20 томах