1. Словник української мови в 11 томах

самозадоволення

САМОЗАДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан задоволення самим собою.

Він [П. Саксаганський] не знав самозадоволення, самозаспокоєння, більше того, боявся цього (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 211);

На садовій доріжці з’явилася група студентів на чолі з професором Карташовим. — Ось у цій тиші прожив я самітником два роки,— не без самозадоволення повчає професор своїх вихованців (Довж., І, 1958, 475);

— Пробачте, Денисе Івановичу, пробачте, я не зразу розкусив вас. — А я й не зразу показував себе,— в жорстоких очах блиснуло самозадоволення (Стельмах, II, 1962, 82).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самозадоволення — самозадово́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самозадоволення — -я, с. Почуття і стан задоволення самим собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самозадоволення — САМОЗАДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан задоволення самим собою. Він [П. Саксаганський] не знав самозадоволення, самозаспокоєння, більше того, боявся цього (Ю. Мартич); На садовій доріжці з'явилася група студентів на чолі з професором Карташовим. Словник української мови у 20 томах
  4. самозадоволення — САМОВПЕ́ВНЕНІСТЬ (наявність надто великої впевненості у собі, в своїх можливостях, здібностях тощо), АПЛО́МБ, САМОВДОВО́ЛЕННЯ, САМОВДОВО́ЛЕНІСТЬ, САМОЗАДОВО́ЛЕННЯ (неприховане вдоволення собою); САМОЗАКО́ХАНІСТЬ (впевненість у своїй винятковості). Словник синонімів української мови