самозадоволення
САМОВПЕ́ВНЕНІСТЬ (наявність надто великої впевненості у собі, в своїх можливостях, здібностях тощо), АПЛО́МБ, САМОВДОВО́ЛЕННЯ, САМОВДОВО́ЛЕНІСТЬ, САМОЗАДОВО́ЛЕННЯ (неприховане вдоволення собою); САМОЗАКО́ХАНІСТЬ (впевненість у своїй винятковості). Він і надалі дотримувався думки, що молодий Філіпчук — надто галасливий, що немає в нього скромності й на зламаний шеляг, що та його самовпевненість іноді стає просто блазнівською (Ірина Вільде); Його чисте біляве обличчя.. сяяло безпечністю і самовдоволенням (С. Добровольський); Чиста душею і помислами, товариська людина.. Ні тіні пози, ні крихти самозакоханості чи зазнайства (В. Козаченко). — Пор. зарозумі́лість.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самозадоволення — самозадово́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- самозадоволення — -я, с. Почуття і стан задоволення самим собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самозадоволення — САМОЗАДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан задоволення самим собою. Він [П. Саксаганський] не знав самозадоволення, самозаспокоєння, більше того, боявся цього (Ю. Мартич); На садовій доріжці з'явилася група студентів на чолі з професором Карташовим. Словник української мови у 20 томах
- самозадоволення — САМОЗАДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан задоволення самим собою. Він [П. Саксаганський] не знав самозадоволення, самозаспокоєння, більше того, боявся цього (Мартич, Повість про нар. Словник української мови в 11 томах