самозадоволений
САМОЗАДОВО́ЛЕНИЙ, а, е. Який відчуває задоволення самим собою і не приховує цього, усвідомлюючи свої достоїнства, заслуги, переваги та ін.; самовдоволений.
Ненависть і огиду почував письменник до самозадоволених і пихатих представників іноземної буржуазії (Рад. Укр., 17.IX 1949, 3);
Самозадоволена людина; *Образно. Розвалини хат поросла густа та висока кропива, а по колишніх подвір’ях розсіялися розкішні та самозадоволені будяки (Фр., V, 1951, 118);
// Який виражає задоволення самим собою.
Обличчя Цимбала розпливлося в широку самозадоволену усмішку (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 57);
Мати мусила носити їм [фашистам] воду, варити для них і мовчки терпіла всі образи. Толя намагався не сидіти дома, щоб не бачити їхніх самозадоволених пик (Ів., Таємниця, 1959, 118).
Значення в інших словниках
- самозадоволений — самозадово́лений прикметник Орфографічний словник української мови
- самозадоволений — -а, -е. Який відчуває задоволення самим собою і не приховує цього, усвідомлюючи свої достоїнства (у 1 знач.), заслуги, переваги та ін.; самовдоволений. || Який виражає задоволення самим собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самозадоволений — САМОЗАДОВО́ЛЕНИЙ, а, е. Який відчуває задоволення самим собою і не приховує цього, усвідомлюючи свої достоїнства, заслуги, переваги та ін.; самовдоволений. Самозадоволена людина; * Образно. Словник української мови у 20 томах
- самозадоволений — САМОВПЕ́ВНЕНИЙ (надто впевнений у собі, у своїх можливостях, здібностях тощо), ПИХА́ТИЙ, САМОВДОВО́ЛЕНИЙ, САМОЗАДОВО́ЛЕНИЙ (який відчуває вдоволення собою і не приховує цього); САМОЗАКО́ХАНИЙ (впевнений у своїй надзвичайній вроді... Словник синонімів української мови