самозбереження
САМОЗБЕРЕ́ЖЕННЯ, я, с. Прагнення зберегти своє життя, застерегти себе від загибелі.
Інстинкт самозбереження дав чіпкість його рукам, і незабаром він уже був під мостом, спускався задиханий кудись вниз по бантинах (Гончар, Людина.., 1960, 152);
У природі відомий закон самозбереження істоти від загину (Дмит., Наречена, 1959, 6).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самозбереження — самозбере́ження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- самозбереження — -я, с. Прагнення зберегти своє життя, застерегти себе від загибелі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самозбереження — САМОЗБЕРЕ́ЖЕННЯ, я, с. Прагнення зберегти своє життя, застерегти себе від загибелі. Інстинкт самозбереження дав чіпкість його рукам, і незабаром він уже був під мостом, спускався задиханий кудись вниз по бантинах (О. Гончар); У природі відомий закон самозбереження істоти від загину (Л. Дмитерко). Словник української мови у 20 томах