1. Словник української мови в 11 томах

санки

СА́НКИ див. санки́.

САНКИ́, но́к, рідше СА́НКИ, нок, мн.

1. Те саме, що са́ни.

Коники несли санки по гладенькій, як скло, дорозі (Н.-Лев., IV, 1956, 150);

Панотець чорною квочкою вмощується в задку санок, вузькобородий фурман поперед нього виглядає миршавим (Стельмах, І, 1962, 270);

Колись-то запряже [телятко] бичка І привезе гостинців санки: І маслечка, і молочка, Або ще й сиру і сметанки (Гл., Тв., 1957, 315).

2. Маленькі сани для катання малечі, спускання з гір, перевезення невеликого вантажу вручну і т. ін.

Рубін сів у Володьки за спиною, санки рушили вниз (Сенч., Опов., 1959, 11);

Влітку постачали [лісові робітники] базар грибами, ожиною, свербивусом. А взимку запрягались у ручні санки і возили собі дрова з лісу (Томч., Жменяки, 1964, 194);

[Каленик:] Нічого більш не зробиш, треба платить! Любиш, каже, кататься — люби й санки возить! (К.-Карий, І, 1960, 216).

3. гірн., заст. Спеціальні ящики, якими відтягували вугілля із забою у головний штрек.

Саночник так спритно навантажує свої санки, що в мене виникає сумнів: а чи ж є в нього хребет? (Кач., II, 1958, 101).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. санки — са́нки́ множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. санки — санок, мн. 1》 Те саме, що сани. 2》 Маленькі сани для катання малечі, спускання з гір, перевезення невеликого вантажу вручну і т. ін. 3》 гірн., заст. Спеціальні ящики, якими відтягували вугілля із забою у головний штрек. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. санки — СА́НКИ див. санки́. САНКИ́, но́к, рідше СА́НКИ, нок, мн. 1. Те саме, що са́ни. Коники несли санки по гладенькій, як скло, дорозі (І. Словник української мови у 20 томах
  4. санки — СА́НИ мн. (зимовий віз на полозах), СА́НКИ́, ҐРИНДЖО́ЛИ, КОПИЛЬЧАКИ розм., РО́ЗВАЛЬНІ розм. (низькі широкі сани з боками, що розширяються від передка); ГЛА́БЦІ, КОЗИРКИ́ (легкі виїзні сани зі спинкою та загнутим передком)... Словник синонімів української мови
  5. санки — Са́нки́, са́но́к, са́нка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. санки — Са́ни, -не́й ж. мн. Сани. Не в свої сани вліз. Ном. № 9601. Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то біжить і за саньми. посл. ум. са́нки, саночки́. см. санка. Словник української мови Грінченка