санітар
САНІТА́Р, а, ч. Особа молодшого медичного персоналу в лікарні, госпіталі, яка доглядає хворих і поранених, стежить за чистотою приміщення тощо.
Через широко відчинені двері санітар викотив на веранду крісло з хворим (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 337);
— Дозвольте? — громовим басом запитав він. — Санітар другої міської лікарні, Піддубний. Пробачте, вриваюсь без запрошення (Собко, Справа.., 1959, 80);
*Образно. Руді мурашки — чудесні санітари, які старанно оберігають дерева від шкідників (Веч. Київ, 24.VII 1968, 4);
// Рядовий медичної служби в армії, який подає першу допомогу пораненим і виносить їх з поля бою.
Санітари повибігали із своїх схованок і, взявши носилки, стали підбирати поранених бійців (Тют., Вир, 1964, 505).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- санітар — саніта́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- санітар — -а, ч. 1》 Особа молодшого медичного персоналу (без спеціальної медичної підготовки), що працює в лікарні, госпіталі і доглядає хворих та поранених, стежить за чистотою приміщення тощо. 2》 Рядовий медичної служби в армії, який подає першу допомогу пораненим і виносить їх з поля бою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- санітар — САНІТА́Р, а, ч. Особа молодшого медичного персоналу в лікарні, госпіталі, яка доглядає хворих і поранених, стежить за чистотою приміщення тощо. Через широко відчинені двері санітар викотив на веранду крісло з хворим (М. Трублаїні); – Дозвольте?... Словник української мови у 20 томах
- санітар — (-а) ч.; мол.; жарт. 1. Боєць загону спеціяльного призначення. ПСУМС, 62. 2. Охоронець. ПСУМС, 62. Словник жарґонної лексики української мови
- санітар — Саніта́р, -ра; -та́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)