санітар
САНІТА́Р, а, ч.
Особа молодшого медичного персоналу в лікарні, госпіталі, яка доглядає хворих і поранених, стежить за чистотою приміщення тощо.
Через широко відчинені двері санітар викотив на веранду крісло з хворим (М. Трублаїні);
– Дозвольте? – громовим басом запитав він. – Санітар другої міської лікарні, Піддубний. Пробачте, вриваюсь без запрошення (В. Собко);
* Образно. Руді мурашки – чудесні санітари, які старанно оберігають дерева від шкідників (з газ.);
// Рядовий медичної служби в армії, який подає першу допомогу пораненим і виносить їх з поля бою.
Санітари повибігали із своїх схованок і, взявши носилки, стали підбирати поранених бійців (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- санітар — саніта́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- санітар — -а, ч. 1》 Особа молодшого медичного персоналу (без спеціальної медичної підготовки), що працює в лікарні, госпіталі і доглядає хворих та поранених, стежить за чистотою приміщення тощо. 2》 Рядовий медичної служби в армії, який подає першу допомогу пораненим і виносить їх з поля бою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- санітар — (-а) ч.; мол.; жарт. 1. Боєць загону спеціяльного призначення. ПСУМС, 62. 2. Охоронець. ПСУМС, 62. Словник жарґонної лексики української мови
- санітар — Саніта́р, -ра; -та́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- санітар — САНІТА́Р, а, ч. Особа молодшого медичного персоналу в лікарні, госпіталі, яка доглядає хворих і поранених, стежить за чистотою приміщення тощо. Через широко відчинені двері санітар викотив на веранду крісло з хворим (Трубл., Глиб. Словник української мови в 11 томах