саркофаг
САРКОФА́Г, а, ч. Оздоблена труна (звичайно кам’яна), невелика гробниця, а також кам’яний надгробок у вигляді труни (перев. у давніх народів).
Попереду везли саркофаг величезний порожній (Л. Укр., І, 1951, 424);
За цією огорожею видно кілька кам’яних саркофагів, з них один, головний,— з темно-зеленого нефриту,— нагробник [нагробок] самого Тімура (Коч., II, 1956, 313);
Від розмальованого дерев’яного саркофага, в якому вона [цариця] була похована, збереглися лише незначні рештки (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 168);
У глибокому мовчанні проходять люди повз саркофаг, за прозорими стінками якого покоїться тіло великого Леніна (Рад. Укр., 21.IV 1948, 1);
*У порівн. Над ліжком, що виступає.., як саркофаг, над канапкою, де тільки можна було повісити — килимки-аплікації (Головко, І, 1957, 461).
Значення в інших словниках
- саркофаг — саркофа́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- саркофаг — див. ТРУНА, ГРІБ. Словник синонімів Караванського
- саркофаг — див. кладовище Словник синонімів Вусика
- саркофаг — [саркофаг] -гу, м. (ў) -аз'і/-гу, мн. -гие, -г'іў Орфоепічний словник української мови
- саркофаг — -а, ч. Оздоблена труна (звичайно кам'яна), невелика гробниця, а також кам'яний надгробок у вигляді труни (перев. у давніх народів). Великий тлумачний словник сучасної мови
- саркофаг — Домовина, труна, див. гробниця Словник чужослів Павло Штепа
- саркофаг — САРКОФА́Г, а, ч. 1. Оздоблена труна (звичайно кам'яна), невелика гробниця, а також кам'яний надгробок у вигляді труни (перев. у давніх народів). Словник української мови у 20 томах
- саркофаг — саркофа́г (грец. σαρκοφάγος, букв. – пожираючий тіло) кам’яна труна, невелика гробниця. Словник іншомовних слів Мельничука
- саркофаг — Саркофа́г, -фа́га; -фа́ги, -гів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- саркофаг — (грец. — пожирає тіло) 1. Монументальна і парадно оформлена домовина, виконана з каменя або коштовного дерева. 2. Надгробний пам'ятник у вигляді поховальної урни, домовини. Архітектура і монументальне мистецтво