1. Словник української мови в 11 томах

свисток

СВИСТО́К, тка́, ч.

1. Пристрій для свисту (у 1 знач.).

Засюрчав свисток кондуктора. І поїзд рушив (Головко, II, 1957, 458);

Він зробив аж три свистки. Такі хороші та голосні! (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 81);

// Пристрій для подання сигналів за допомогою свисту (у 3 знач.).

Він збив манометр і ударив залізом по боці [паровика]. Потому пустив пару в свисток (Коцюб., II, 1955, 91);

// Дитяча іграшка, за допомогою якої утворюють свист.

При дифтерії, скарлатині і т. д. заразний чинник може передаватись через дитячі іграшки, особливо ті, що їх діти беруть в рот (свистки, пискалки та ін.) (Підручник дезинф., 1953, 53).

2. Свист, утворюваний таким пристроєм.

Нарешті від соснового новенького будиночка почувся свисток, яким кличуть собак (Ю. Янов., Київ. опов., 1948, 34);

Свисток судді — покотився по зеленому полю футбольний м’яч (Вишня, І, 1956, 404);

Над лісом пролунав ледве чутний паровозний свисток (Собко, Звич. життя, 1957, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свисток — Свисто́к: Сви́сток: — (паперу) – клаптик паперу [18,II,III] — звиток [XX] Та й що почне робити українська громада, для котрої «Зоря», видавана після мого плану, могла хоч у малій часті заступити місце свого національного органу, а для котрої «Зоря»... Словник з творів Івана Франка
  2. свисток — свисто́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. свисток — Сюрчок; (дитячий) свищик, свистунець, свистальце. Словник синонімів Караванського
  4. свисток — Свиставка, свистало, свистальце, свистачка, свистик, свистілка, свистілочка, свисточок, свистунець, свистячка, свищик Словник синонімів Вусика
  5. свисток — -тка, ч. 1》 Пристрій для свисту (у 1 знач.). || Пристрій для подання сигналів за допомогою свисту (у 4 знач.). || Дитяча іграшка, за допомогою якої утворюють свист. 2》 Свист, утворюваний таким пристроєм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. свисток — моск. свиставка свищичка, свистальце Словник чужослів Павло Штепа
  7. свисток — СВИСТО́К, тка́, ч. 1. Пристрій для свисту (у 1 знач.). Засюрчав свисток кондуктора. І поїзд рушив (А. Головко); Він зробив аж три свистки. Такі хороші та голосні! (Є. Кравченко); // Пристрій для подання сигналів за допомогою свисту (у 3 знач.). Словник української мови у 20 томах
  8. свисток — Стка, ч., нарк. Заміна фільтра в сигареті з марихуаною. Свисток викинь подалі, а то попалять. Словник сучасного українського сленгу
  9. свисток — (-тка) ч. 1. нарк. Пристосування з паперу, що не дає марихуані при курінні косяка випадати до рота. ПСУМС, 63. 2. студ., шк. Дзвоник. Скільки там іще до свистка? (Запис 2001 р.). Словник жарґонної лексики української мови
  10. свисток — СВИСТО́К (пристрій для утворення свисту), СЮРЧО́К. Словник синонімів української мови