1. Словник української мови в 11 томах

свистючий

СВИСТЮ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що свистя́чий 2.

Пітьма ще посилювалася від тиші. Ні тобі пошуму листя, ні крику нічного птаха, саме лише чалапкання м’яких постолів по твердій лісовій зелені та свистюче дихання (Загреб., Диво, 1968, 152);

Шабля в повітрі зробила свистюче коло (Ле, Наливайко, 1957, 291).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свистючий — свистю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. свистючий — -а, -е. Те саме, що свистячий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свистючий — СВИСТЮ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що свистя́чий 2. Пітьма ще посилювалася від тиші. Ні тобі пошуму листя, ні крику нічного птаха, саме лише чалапкання м'яких постолів по твердій лісовій зелені та свистюче дихання (П. Загребельний); Шабля в повітрі зробила свистюче коло (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах