святість

СВЯ́ТІСТЬ, тості, ж.

1. Властивість за знач. святи́й 1, 2, 4, 5.

[Неофіт-раб:] Врятувати вона однаково себе не може, та що́ їй з того, коли буде знати про гріх і святість? Краще хай не знає! (Л. Укр., II, 1951, 227);

Згадка про шлюб, про святість зламаної присяги і про кару божу не може привернути до неї серця чоловіка (Фр., XVI, 1955, 73);

Стародуб давно розпочав свою сонату. Задумав її, як твір про чистість і святість людських почуттів (Дмит., Розлука, 1957, 104);

// Риси, властиві святому (у 2 знач.).

Напускає [отець Миколай] на своє досить земне обличчя святість і так підіймає руки, наче збирається покидати грішну землю і вознестися [піднятися] до неба (Стельмах, І, 1962, 410).

2. рідко. Те саме, що святи́ня 2.

Потім був обхід доокола церкви. Сяло полуплене золото церковних святостей на сонці (Хотк., II, 1966, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. святість — свя́тість 1 іменник жіночого роду властивість від: святий свя́тість 2 іменник жіночого роду місце, предмет релігійного поклоніння Орфографічний словник української мови
  2. святість — [св’ат'іс'т'] -тос'т'і, ор. -т'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. святість — -тості, ж. 1》 Властивість за знач. святий 1), 2), 4), 5). || Риси, властиві святому (у 2 знач.). 2》 рідко. Те саме, що святиня 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. святість — СВЯ́ТІСТЬ, тості, ж. 1. Властивість за знач. святи́й 1, 2, 4, 5. [Неофіт-раб:] Врятувати вона однаково себе не може, та що́ їй з того, коли буде знати про гріх і святість? Краще хай не знає!... Словник української мови у 20 томах
  5. святість — 1. релігійна вартість, ототожнювана в абсолютному сенсі з Богом; приписується також релігійним інституціям (Церква), особам (святі), речам (святі книги); 2. сакральне — протилежність профанному. Універсальний словник-енциклопедія
  6. святість — СВЯТІСТЬ — 1) вищий ступінь онтологічної досконалості, що започатковує надприродну єдність могутності, праведності і краси; 2) здатність божественного начала чинити очисний перетворювальний вплив на навколишнє буття... Філософський енциклопедичний словник