1. Великий тлумачний словник сучасної мови

святість

свя́тість

-тості, ж.

1》 Властивість за знач. святий 1), 2), 4), 5).

|| Риси, властиві святому (у 2 знач.).

2》 рідко. Те саме, що святиня 2).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. святість — свя́тість 1 іменник жіночого роду властивість від: святий свя́тість 2 іменник жіночого роду місце, предмет релігійного поклоніння Орфографічний словник української мови
  2. святість — [св’ат'іс'т'] -тос'т'і, ор. -т'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. святість — СВЯ́ТІСТЬ, тості, ж. 1. Властивість за знач. святи́й 1, 2, 4, 5. [Неофіт-раб:] Врятувати вона однаково себе не може, та що́ їй з того, коли буде знати про гріх і святість? Краще хай не знає!... Словник української мови у 20 томах
  4. святість — 1. релігійна вартість, ототожнювана в абсолютному сенсі з Богом; приписується також релігійним інституціям (Церква), особам (святі), речам (святі книги); 2. сакральне — протилежність профанному. Універсальний словник-енциклопедія
  5. святість — СВЯТІСТЬ — 1) вищий ступінь онтологічної досконалості, що започатковує надприродну єдність могутності, праведності і краси; 2) здатність божественного начала чинити очисний перетворювальний вплив на навколишнє буття... Філософський енциклопедичний словник
  6. святість — СВЯ́ТІСТЬ, тості, ж. 1. Властивість за знач. святи́й 1, 2, 4, 5. [Неофіт-раб:] Врятувати вона однаково себе не може, та що́ їй з того, коли буде знати про гріх і святість? Краще хай не знає! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах