1. Великий тлумачний словник сучасної мови

святиня

святи́ня

-і, ж.

1》 заст. Храм.

2》 Місце, предмет релігійного поклоніння.

3》 перен., уроч. Що-небудь особливо дороге, глибоко шановане; те, що зберігають з любов'ю й пошаною.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. святиня — святи́ня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. святиня — Храм, святилище; П. святість, святощі, с. святая святих. Словник синонімів Караванського
  3. святиня — СВЯТИ́НЯ, і, ж. 1. заст. Храм. [Гурт іудеїв:] Ось чого ви прийшли сюди, як злодії вночі? Прийшли святиню нашу обкрадати? Руїни наші рідні грабувати? (Леся Українка); Федір стояв, мов зачарований, оглядаючи величну святиню [Софійський собор] (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах
  4. святиня — СВЯТИ́НЯ (місце релігійного поклоніння), СВЯТИ́ЛИЩЕ, ХРАМ, ХРАМИНА. СВЯТИ́НЯ (що-небудь особливо дороге, глибоко шановане), СВЯ́ТОЩІ мн.; ХРАМ, ХРА́МИ́НА заст. (місце, яке викликає почуття великої поваги). Словник синонімів української мови
  5. святиня — СВЯТИ́НЯ, і, ж. 1. заст. Храм. [Гурт іудеїв:] Ось чого ви прийшли сюди, як злодії вночі? Прийшли святиню нашу обкрадати? Руїни наші рідні грабувати? (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. святиня — Святиня, -ні ж. 1) Святыня. Знущались над Божою святинею. Стор. МПр. 65. Святе слово — рідна мати: єсть ще святиня вища, Богові милійша — рідная Вкраїна. К. Досв. 50. 2) Храмъ. Не построїш ти тут святині, бо ми тебе і задушим. Рудч. Ск. І. 60. Словник української мови Грінченка