1. Словник української мови в 11 томах

свідкування

СВІДКУВА́ННЯ, я, с., заст. Дія за знач. свідкува́ти.

[Руфін:] Коли б я був суддею, не впевнявся б на свідкування темного раба, на поклепи Кріспіна або Крусти (Л. Укр., II, 1951, 370).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свідкування — свідкува́ння іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. свідкування — -я, с., заст. Дія за знач. свідкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свідкування — СВІДКУВА́ННЯ, я, с., заст. Дія за знач. свідкува́ти. [Руфін:] Коли б я був суддею, не впевнявся б на свідкування темного раба, на поклепи Кріспіна або Крусти (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  4. свідкування — Свідкува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. свідкування — Свідкува́ння, -ня с. Свидѣтельство, свидѣтельствованіе. Св. Мр. І. 44. Словник української мови Грінченка