світич
СВІ́ТИЧ, а, ч.
1. Те саме, що сві́точ.
Тільки в однім місці монгольського табору блищалося світло: се горів-палахкотів смоляний світич у шатрі Тугара Вовка (Фр., VI, 1951, 99);
Була ніч. На дерев’яній полиці горів світич. У кутку — коло божниці — лампада (Довж., І, 1958, 265);
Смілі майстри нової будови, Прямування нового борці; Ви, що волі, знаття і любові Світич держите міцно в руці!..Я єднався в думках моїх з вами (Граб., II, 1959, 497);
Що слово точене? Чарує звук Акторських реплік та уданих мук.. І промовляє критик: «Скинь кашкет! Он світич наш, він гріє і зоріє, Люби і поклоняйся: то — поет!» (Зеров, Вибр., 1966, 83).
2. бот., діал. Тирлич.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- світич — світич (99) —смолоскип, факел; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
- світич — сві́тич 1 іменник чоловічого роду велика свічка, смолоскип сві́тич 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
- світич — -а, ч. 1》 Те саме, що світоч. 2》 бот., діал. Тирлич. Великий тлумачний словник сучасної мови
- світич — СВІ́ТИЧ, а, ч. 1. Те саме, що сві́точ. Тільки в однім місці монгольського табору блищалося світло: се горів-палахкотів смоляний світич у шатрі Тугара Вовка (І. Франко); Була ніч. На дерев'яній полиці горів світич. У кутку – коло божниці – лампада (О. Словник української мови у 20 томах
- світич — СМОЛОСКИ́П (переносний світильник — палиця з намотаним на кінці просмоленим клоччям, що горить), ФА́КЕЛ, СВІ́ТОЧ (СВІ́ТИЧ) заст. поет., СМОЛЯНИ́К рідше, ФА́КЛЯ діал., ПОХІДНЯ́ діал. Словник синонімів української мови
- світич — Світич, -ча м. 1) Свѣтильникъ, фонарь. Вх. Лем. 464. В трупарні світич світить, але вже конає. Федьк. І. 66. 2) Подсвѣчникъ. Угор. 3) = світлач. 4) Мѣсто на печномъ шесткѣ, гдѣ кладутъ лучину. Вх. Зн. 62. 5) Паникадило, церковная люстра. Шух. І. 117. Словник української мови Грінченка