1. Словник української мови в 11 томах

світлиця

СВІТЛИ́ЦЯ, і, ж.

1. Чиста, світла, парадна кімната в будинку.

Мати й дочка вибігли з кімнати в світлицю й кинулись до вікон (Н.-Лев., III, 1956, 13);

Квартира Каленика Романовича складалася з двох невеличких кімнаток, одна з них правила за світлицю, а друга за кухню і їдальню (Сенч., Опов., 1959, 8).

2. Кімната в будинку.

Пан директор устав із ліжка, умився, одягся і пішов у ті світлиці, де снідали його вихованці (Мак., Вибр., 1954, 38);

Приснились їй дивні якісь хороми, а вона ходить по них із світлиці в світлицю і ніяк не може з них вибратись (Гончар, II, 1959, 265).

3. Невелика кімната у верхній частині будинку.

А в городі младії [молоді] вдови В своїх світлицях, чорноброві, Запершись, плачуть (Шевч., II, 1963, 91).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світлиця — (головна кімната) горниця, вітальня. Словник синонімів Полюги
  2. світлиця — світли́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. світлиця — <�парадна> кімната <�покій, горниця>, вітальня; п! КІМНАТА. Словник синонімів Караванського
  4. світлиця — див. кімната Словник синонімів Вусика
  5. світлиця — [св'ітлиц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  6. світлиця — -і, ж. 1》 Чиста, світла, парадна кімната в будинку. 2》 Кімната в будинку. 3》 Невелика кімната у верхній частині будинку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. світлиця — СВІТЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Чиста, світла, парадна кімната в будинку. Мати й дочка вибігли з кімнати в світлицю й кинулись до вікон (І. Нечуй-Левицький); Квартира Каленика Романовича складалася з двох невеличких кімнаток, одна з них правила за світлицю... Словник української мови у 20 томах
  8. світлиця — КІМНА́ТА (окреме приміщення перев. для проживання в квартирі, будинку), ХА́ТА розм.; ПОКІ́Й, ПАЛА́ТА заст. (перев. розкішне, багате приміщення); КІМНАТИ́НА (КІМНАТЧИ́НА) розм. (невелике приміщення); СВІТЛИ́ЦЯ, ГО́РНИЦЯ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  9. світлиця — Світли́ця, -ці, -цею; -ли́ці, -ли́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. світлиця — 1. Верхнє приміщення у середньовічній житловій будівлі, яке часто не отоплювалося. Призначалося для чистих жіночих занять (рукоділля тощо), мало окремий вхід з ґанком і сходами. 2. Кімната в українському житловому будинку, призначене для прийому гостей. Архітектура і монументальне мистецтво