1. Словник української мови в 11 томах

світозорий

СВІТОЗО́РИЙ, а, е, поет. Осяяний яскравим світлом; який випромінює яскраве світло;

// перен.

Пройнятий радістю, щастям; який виявляє радість. [С і н о н:] Тепер либонь ті світозорі очі сльозою пойнялись (Л. Укр., II, 1951, 315).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світозорий — світозо́рий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. світозорий — -а, -е, поет. Осяяний яскравим світлом; який випромінює яскраве світло. || перен. Пройнятий радістю, щастям; який виявляє радість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. світозорий — СВІТОЗО́РИЙ, а, е, поет. Осяяний яскравим світлом; який випромінює яскраве світло; // перен. Пройнятий радістю, щастям; який виявляє радість. [С і н о н:] Тепер либонь ті світозорі очі сльозою пойнялись (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах