1. Словник української мови в 11 томах

себелюбство

СЕБЕЛЮ́БСТВО, а, с. Турбота тільки про себе, про свої інтереси; егоїзм.

Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому, що не позбавлений себелюбства (Тют., Вир, 1964, 162).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. себелюбство — себелю́бство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. себелюбство — -а, с. Турбота тільки про себе, про свої інтереси; егоїзм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. себелюбство — СЕБЕЛЮ́БСТВО, а, с. Турбота тільки про себе, про свої інтереси; егоїзм. Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому, що не позбавлений себелюбства (Григорій Тютюнник); Кілька хвилин у нього боролося професійне себелюбство і почуття до Насті, і останнє взяло верх (М. Тарновський). Словник української мови у 20 томах
  4. себелюбство — ЕГОЇ́ЗМ (турбота тільки про себе, про особисті інтереси), СЕБЕЛЮ́БСТВО, СЕБЕЛЮ́БНІСТЬ, САМОЛЮ́БСТВО. Кульницький, морщачись, викидає противні думки й спогади, сам себе картає за егоїзм (М. Словник синонімів української мови
  5. себелюбство — Себелю́бство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)