1. Словник української мови в 11 томах

секундант

СЕКУНДА́НТ, а, ч.

1. Свідок і посередник, який супроводжує кожного з учасників дуелі.

«Прошу Вас визначити час і місце, куди я можу направити своїх секундантів. З повним презирством Іван Піддубний» (Коцюб., І, 1955, 410).

2. Посередник і помічник учасників спортивних змагань (із боксу, шахів, фехтування і т. ін.).

Боксери сіли на підставлені табуретки.. Секунданти обмахували їх рушниками (Собко, Звич. життя, 1957, 159);

В Аргентині всі були впевнені в перемозі Капабланки. До того ж, Альохін грав без секунданта, покладаючись лише на свої власні сили (Наука.., 11, 1967, 62).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. секундант — секунда́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. секундант — -а, ч. 1》 Свідок і посередник, який супроводжує кожного з учасників дуелі. 2》 Посередник і помічник учасників спортивних змагань (із боксу, шахів, фехтування і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. секундант — Придвобоєць, див. дуель Словник чужослів Павло Штепа
  4. секундант — СЕКУНДА́НТ, а, ч. 1. Свідок і посередник, який супроводжує кожного з учасників дуелі. “Прошу Вас визначити час і місце, куди я можу направити своїх секундантів. З повним презирством Іван Піддубний” (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  5. секундант — секунда́нт [від лат. secundans (secundantis) – той, що допомагає] 1. Довірена особа дуелянта, що веде переговори про умови дуелі і стежить за додержанням їх. 2. Посередник-помічник у боксі та деяких інших видах спорту. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. секундант — Секунда́нт, -та; -да́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)