селедець

СЕЛЕ́ДЕЦЬ, дця, ч., розм., рідко. Те саме, що оселе́дець.

— То солі нам тра [треба] купити, а тут нема відки, то селедця, то запалок (Л. Укр., III, 1952, 643).

Як (мов і т. ін.) селе́дців [у бо́чці] — те саме, що Як (мов і т. ін.) оселе́дців [у бо́чці] див. оселе́дець.

На тапчані не було нікого, та зате на помості набито, мов селедців у бочці, якихось людських істот, що.. важко дихають (Фр., І, 1955, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. селедець — селе́дець іменник чоловічого роду, істота оселедець розм., рідко Орфографічний словник української мови
  2. селедець — -дця, ч., розм., рідко. Те саме, що оселедець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. селедець — селе́дець (оселе́дець) 1. кул. оселедець (ст) ◊ ву́дитися як оселе́дці → вудитися ◊ на́пханий як <�мов> бочка оселе́дцями = сти́снені як <�мов> оселе́дці в бочці (ср, ст): Трамвай був напханий як бочка оселедцями (Тарнавський... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. селедець — Селедець, -дця м. = оселедець. Рудч. Ск. II. 172. Словник української мови Грінченка
  5. селедець — СЕЛЕ́ДЕЦЬ, дця, ч., розм., рідко. Те саме, що оселе́дець. – То солі нам тра [треба] купити, а тут нема відки, то селедця, то запалок (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  6. селедець — Селе́дець = оселе́дець, -ле́дця Правописний словник Голоскевича (1929 р.)